250-річчя великої "братньої" зради: Як Росія підступно покарала українських гайдамаків

14 квітня 1768 року козаки отамана Залізняка освятили ножі в Мотриному монастирі в Холодному Яру, нагадують Патріоти України. Так почалось Коліївщина: повстання проти поляків на Правобережній Україні. Воно супроводжувались масовою різаниною польських панів, католиків, уніатів, євреїв, у відповідь на репресії проти православних українців.

У 1768 році польський король Станіслав Понятовський видав указ про зрівняння у правах католиків і православних. Польські шляхтичі на спротив утворили Барську конфедерацію. Конфедерати розпочали грабувати і катувати українців, нищити православні монастирі. Боротися з ними прибули війська з Російської імперії.

Запорізький козак Максим Залізняк в урочищі Холодний Яр біля Чигирина зібрав загін повстанців і вирушив у похід. Народним месникам швидко вдавалося здобути міста та сіла і нарощувати власні сили. Біля міста-фортеці Умані до них приєднався загін сотника Івана Гонти, який спочатку тримав сторону невдячних панів, котрі намагались скарати його на горло, за те, що православний та українець. Так гайдамаки отримали другого визначного полководця. Неприступна, як вважалось, Умань була взята. У липні гайдамаки налічували вже 30 загонів.

За деякими даними, москалі спочатку навіть заохочували українців виступити проти польських карателів-конфедератів. Російські офіцери, що боролися з польською фрондою з захватом відгукалися на перші перемоги Залізняка. Відомо про грамоту з Запорізької Січі (чи то справжню, чи то підроблену), де кошовий писав про підтримку Петербургу виступу правобережних українців. Однак масштаб Гайдамаччини налякав не лише Варшаву, але і кріпацьку Росію.

Повстання загрожувало перекинутися на польські землі Речі Посполитої, Лівобережну Україну і на підзвітне російській імперії Запорожжя. До того ж, спільними зусиллями Барську Конфедерацію вже вдалося замирити. Російський і польський уряди уклали угоду спільними зусиллями придушити Коліївщину. У другій половині червня 1768 року російські війська разом з загонами Речі Посполитої розпочали каральні акції проти гайдамаків.

26 червня 1768 року російські частини оточили повстанський табір і по-зрадницькому схопили керівників повстанців Залізняка і Гонту, а їхні загони роззброїли. Каральні війська Речі Посполитої жорстоко розправлялися з підданих короні польській українцями. Гайдамаків тисячами вішали, відтинали голови, садили на палі, рубали руки та ноги. Із 336 справ трибуналів, реєстр яких збергся, відомо, що 151 гайдамакам відрубано голови, 57 повішено, 9 четвертовано, одного — українського шляхтича Чоповського — посаджено на палю. Після страшних тортур "шляхетного панства" Іван Гонта був страчений у селі Сербах. Залізняка та інших учасників повстання з підданих російського царату судила Київська губернаторська канцелярія. Зраджені Петербургом вояки були засуджені до тілесного покарання. Били нагаєм, виривали ніздрі, випалювали тавра на чолі й щоках. Після цього заслали на досмертну каторгу до Сибіру.

1 листопада 1768 року дорогою до Білгороду Залізняк з півсотнею скалічених побратимів роззброїли конвой і втекли, однак невдовзі виснажених героїв спіймали та відправили на каторгу, де, і знайшов свій кінць останній ватажок Гайдамаччини...