"Днями спеціальний представник Держдепартаменту США у справах України Курт Волкер заявив, що Штати підтримують розміщення миротворчої місії на Донбасі, але без згоди Росії втілити цей задум буде неможливо", - пише Андрій Сенченко для day.kyiv.ua, повідомляють Патріоти України, і продовжує:
"Ідея миротворців в тому, що вони потрібні для безпеки в регіоні і для виконання критичних пунктів Мінських угод", - додав він.
Але що вважати критичними пунктами Мінських угод? Чи зможе Радбез ООН виплутатися з протиріч із Росією? Які мотиви Порошенка у всій цій історії і що принесуть миротворці нашій країні?
У питанні миротворців, як, втім, і в усьому процесі мирного врегулювання в Україні, всі без винятку "високі сторони" дещо недоговорюють у надії, що українські громадяни трохи недостатньо розуміють. Для нас же, всіх разом, це непорозуміння може коштувати втратою перспективи відновлення миру і побудови гідного життя у єдиній країні.
Якщо прибрати словесне лушпиння, то схематично картина світу виглядає наступним чином.
Мета Російської Федерації незмінна: повернути Україну в складнопідрядне положення і за допомогою реінтеграції ОРДЛО за кремлівським сценарієм кардинально змінити на свою користь не тільки баланс сил всередині країни, а й її зовнішньополітичні устремління. Інструментом досягнення саме цієї мети служать Мінські угоди. Миротворці в цьому сценарії потрібні тільки для підкріплення тези про внутрішній конфлікт і легітимізації виборів на окупованих територіях.
Абсурдна ідея "миротворчої місії ООН з охорони місії ОБСЄ" вкинута для затравки. Далі почнуться цинічні торги з метою досягнення "компромісу заради миру". Кінцевим результатом таких торгів може стати миротворча місія на всій території ОРДЛО, введена на умовах реалізації порочної мінської формули "особливий статус - амністія - негайні вибори" з одночасним зняттям санкцій з Росії. При цьому як фіговий листок залишать символічні санкції, введені за анексію Криму. У разі реалізації такого сценарію вся Україна перетворюється на одну велику Малоросію.
Кришталево цинічні цілі Петра Порошенка найменше суперечать кремлівсько-мінським ідеям. Програма максимум для Порошенка - скинути на довгі роки проблему Донбасу на місію ООН і при цьому, спекулюючи на темі відновлення миру і територіальної цілісності країни, обратися на другий термін. Програма мінімум - передвиборною весною 2019-го довести розмови про введення миротворців до апогею і на цьому, в черговий раз обдуривши виборців обіцянками швидкого миру, обратися президентом.
Наступною за шкалою "схід-захід" йде Європа, позиція якої визначається раніше зробленими публічними ставками на мінський процес і великим бажанням перекласти відповідальність за розв’язання проблеми на ООН, з легкою поправкою на наростаючі в Європі антиросійські настрої.
Позиція США з питання миротворчої місії також непередбачувана, як і вся сучасна зовнішня політика нашого заокеанського партнера. Сподіватися доводиться тільки на розуміння реальної ситуації і тверезість оцінок самого Курта Волкера, а також на зростаюче за океаном усвідомлення параноїдальності амбіцій путінської Росії і небезпеки, яку вони несуть.
І, нарешті, Україна і українці. У чому наш національний інтерес? Точно не в тому, щоб Порошенко знову став Президентом України, а країна отримала заморожений конфлікт або повернулася в лапи Кремля!
Єдина прийнятна для нас миротворча місія ООН - прикордонна, розміщена на донбаській ділянці державного кордону України з Росією на час перехідного періоду, необхідного для відновлення мирного життя людей. Однак для такої місії, що охороняє 415 кілометрів кордону, потрібно до 5 тисяч осіб, а це величезні витрати навіть у масштабах ООН. Але головне, що такий варіант за своїм ефектом злегка схожий на прийом України в НАТО.
Іншими словами, Росія, як постійний член Ради безпеки ООН, ніколи не схвалить мандат миротворців, прийнятний для України і такий, що відповідає її національним інтересам, а Україна просто не має права на догоду Росії відмовитися від суверенітету над своїми територіями і від майбутнього, заради якого гинули її громадяни .
Вихід з цього тупика міститься в Будапешті. У клубі країн, які гарантували Україні та її народу непорушність кордонів і безпеку, ні у кого немає права вето. А ось одвічне право формувати за цим столом порядок денний належить нашій країні, яка втратила за запитом всього цивілізованого світу третій за величиною ядерний арсенал. І не важливо, чи захоче Росія сідати за цей стіл переговорів, альтернативою консенсусу може бути тільки примус до миру.
Довідка для прагматичного Заходу. ВВП Російської Федерації на 27% формується за рахунок експорту нафти, яку можна замінити нафтою, що видобувається країнами ОПЕК або іншими експортерами. Одне тільки ембарго на покупку російської нафти здатне повернути Росію в Будапештський клуб гарантів. При цьому компенсація на переобладнання нафтопереробних заводів під інші сорти нафти стане дешевше миротворчої місії ООН і втрат від багаторічних недостатньо ефективних санкцій".
Уночі проти 4 квітня РФ атакувала Дніпро. Внаслідок чого пошкоджено будівлю обласної ради. Про це повідомляють Патріоти України з посиланням на очільника Дніпропетровської обласної ради Миколу Лукашука. «Головне, що минулося без загиблих. А все понівеч...
Кореспондентка Еспресо Тетяна Висоцька розповіла, що під час засідання Північноатлантичної ради НАТО на рівні міністрів закордонних справ, всі держави висловили підтримку Україні, передають Патріоти України. "Держсекретар США Марко Рубіо висловив занеп...