Червоне світло для Москви: Чому солдати США готуються вирушати на Балкани, - експерт

"Атлантична рада опублікувала проект нової стратегії США на Балканах. З одного боку, подія ніби й не архіважлива — все-таки мова йде всього лише про розробку аналітичного центру, а не затверджений документ американського Держдепу", - пише Тарас Паньо для depo.ua, повідомляють Патріоти України, і продовжує:

"З іншого боку, вага і впливовість саме Аталнтичної ради на зовнішню політику США є, в певні моменти, пор з впливовістю декотрих очільників Держдепу. Особливо якщо йдеться про Рекса Тіллерсона, стосовно термінів звільнення якого букмекери у Вашингтоні скоро прийматимуть парі.

Для прикладу, на презентацію проекту стратегії були запрошені глави МЗС Сербії, Черногорії, Македонії, Боснії та Герцеговини, Албанії та Косово, які потім провели окрему зустріч з радником президента США з національної безпеки Гербертом Макмастером.

Документ передбачає чотири ключових моменти, які мають визначити політику США на Балканах впродовж найближчих років.

Перший із них — це забезпечення постійної військової присутність США в Південно-Східній Європі. За думкою авторів документа, для цього ідеально підходить військова база Кемп-Бондстіл в Косово, яка зараз використовується для потреб міжнародних сил КФОР. Суть розміщення військового контингенту полягає в "зміцненні здатності місцевої влади протидіяти тероризму" - з одного боку, і в подачі "чіткого сигналу про те, що Сполучені Штати мають намір запобігти безрозсудному ревізіонізму стосовно наявних кордонів, до якого закликає російський авантюризм". Ні багато, ні мало.

Другий елемент передбачає стратегічне і масштабне примирення з Сербією, яка "може і повинна стати близьким партнером і союзником США в регіоні — за умови дистанціювання від Росії".

Третій елемент розробленого плану пропонує активну участь США у вирішенні місцевих протиріч - зокрема, у врегулювання стосунків між Грецією та Македонією, а також між Сербією та Косово.

А четвертий пункт плану має до справи з далеко тоншими, але водночас не менш важливими "гуманітарними" матеріями. Зокрема, в ньому йдеться про необхідність створити "прозахідну" перспективу для місцевих підприємців та молоді регіону, шляхом покращення комунікації та логістики між балканськими державами та ЄС, зниження митних та торговельних бар'єрів. Що, за задумом, повинно повернути відчуття "напрямку цілеспрямованого розвитку для частини світу, яка, здається, втратила свій шлях".

При тому США залишають за ЄС левову частину діяльності стосовно розвитку регіону, резервуючи при тому за собою силові функції та пошук шляхів розв'язання місцевих конфліктів.

А загалом, запропонований проект навдивовижу нагадує добротні документи часів Холоної війни, де питання вирішуються на основі балансу сил і балансу інтересів, а не за допомогою магічних формул про "діалог" і "взаємопорозуміння".

Якою, насправді, була причина радикального розвитку балканської політики США? Їх, здається, насправді було дві. Перша, і очевидна — це радикальні авантюри Росії у регіоні. В першу чергу, звичайно, мова йде про спробу державного перевороту в Чорногорії. Але і без неї російська агентура активізувалась у Сербії та багатьох інших країнах регіону. А інша причина, яка вимушує Вашингтон шукати нові точки опори у Південній Європі — це поступовий, болісний, але, здається, неуниукний розрив стосунків із Туреччиною. За найнесприятливішого для США сценарію Москва та Анкара можуть поділити сфери впливу на Балканах. А ЄС, як водиться, буде "висловлювати обурення" недружніми діями цих двох сил — без особливих практичних наслідків.

І американська пропозиція, здається, знайшла на Балканах відгук. Президент Александр Вучич назвав представлення стратегії "важливою темою". А джерела російських ЗМІ в сербському уряді повідомляють, що багато положень проекту "дуже доброзичливі" стосовно Белграду, бо "визнають значення Сербії в регіоні та відповідають її прагненню мати партнерські стосунки зі США".

А в російському МЗС вже встигли звинуватити США у "втягуванні Балкан у НАТО".

Вочевидь, оцінивши російську стратегію — не в останню чергу і на українському Донбасі — у Вашингтоні прийшли до висновку, що відносно невеликий, але добре навчений і високомобільний контингент військ на Балканах, який блискавично реагуватиме на російські авантюри, буде набагато ефективнішим, ніж відповідний департамент у Держдепі. Як казав свого часу Аль-Капоне, "Добрим словом і пістолетом ви можете досягнути набагато більшого, ніж самим лише добрим словом".