"Гібридні ігри": Росія створила таємну мережу з експорту нафти в КНДР

Аналіз даних російської митної служби, наведений у доповіді, показав, що "одне державне підприємство Північної Кореї закупило 622 878 тонн російської нафти на суму 238 мільйонів доларів" в 2015-2017 роках.

Хоча основним постачальником нафти в КНДР є Китай, оцінки російського експорту, зроблені інститутом, значно перевищують обсяги продажів на 25 мільйонів доларів за той же період, про які повідомляла Корейська асоціація міжнародної торгівлі в Сеулі.

Доповідь інституту з'явився на тлі заяв про те, що Росія, можливо, порушила міжнародні санкції проти Пхеньяна, видавши тисячі нових дозволів на роботу громадянам Північної Кореї. Москва заперечує подібні дії.

Санкції ООН, введені в вересні 2017 року, забороняють державам-членам організації "видавати дозволи на роботу" північнокорейським працівникам.

У грудні 2017 року Рада Безпеки ООН посилила санкції, щоб скоротити імпорт нафти в Північну Корею на третину і повністю заборонити експорт північнокорейського вугілля і продукції гірничодобувної промисловості, що становить 3 мільярди доларів, експорт текстилю обсягом 800 мільярдів доларів, а також морепродуктів.

Доповідь інституту приділяє особливу увагу діяльності Незалежної нафтогазової компанії (ННК) - російської фірми, щодо якої міністерство фінансів США ввело санкції в червні 2017 року за порушення обмежень на продаж нафти Північній Кореї. З тих пір ННК змінила назву.

Так, ННК продавала великі обсяги нафти афільованим з Росією компаніям, таким, як Pro-Gain Group Corporation (PGGC), яка, фактично, діяла за дорученням північнокорейського державного Банку зовнішньої торгівлі. Банк знаходиться під санкціями США з 2013 року.

Північну Корею також звинувачують в незаконному трансфері нафти з одного судна на інше і приховуванні цих операцій через відключення транспондерів Автоматичної ідентифікаційної системи, що дозволяє відслідковувати їхнє місце розташування.

Крім того, надходили повідомлення про те, що КНДР змінює назви суден і їх ідентифікаційні номери, або навіть зафарбовує, або змінює номери із зовнішнього боку кораблів.

Повідомляється також, що велика кількість партій нафти доставлялася до російського села Хасан біля кордону з КНДР, що з'єднане залізницею з північнокорейським портовим терміналом в Наджині.

Для залізничного проекту "Наджин - Хасан" в режимі санкцій було зроблено виняток, щоб Росія могла використовувати північнокорейський порт для експорту російського вугілля.

Дані по торгівлі показують, що партії нафти, які прибувають в Хасан, призначалися для Китаю, але автори доповіді вважають, що швидше Північна Корея була їх кінцевим пунктом призначення. У доповіді Асанського інституту вказується, що з 2015 року тільки PGGC і Velmur, дві компанії, пов'язані з Північною Кореєю, вказували Хасан в якості місця доставки партій нафти.

Упорядники доповіді припускають, що Москва і Пхеньян використовують виключення з режиму санкцій для залізниці Наджин - Хасан, щоб ухилитися від обмежень на імпорт нафти Північною Кореєю.