
Було більш ніж достатньо ілюзій з обох сторін, наголошує Бернс, але реальність, на його думку, полягає в тому, що американсько-російські відносини залишатимуться конкурентними і часто змагальними через фундаментальні відмінності світогляду. Агресивне втручання Путіна у президентські вибори США, як і його зовнішня політика, має щонайменше два фактори мотивації, пояснює Бернс: по-перше, переконання російського президента в тому, що найнадійніший спосіб відновити Росію як велику державу – послаблення світового порядку, який підтримують США; по-друге, легітимність путінської системи репресивного внутрішнього контролю залежить від наявності зовнішніх загроз.
Будучи реалістом, Путін розуміє відносну слабкість Росії, але регулярно демонструє, що сили, які спадають, можуть бути щонайменше настільки ж руйнівним, як сили, що зростають. Він бачить навколо себе середовище, наповнене можливими цілями, наголошує колишній посол. Якщо Путін не може легко відбудувати Росію, то він може поставити на місце США, з властивими йому тактичною спритністю та готовністю грати грубо і ризикувати, пояснює Бернс. Крім того, якщо він не отримає піддатливий уряд на чолі України, він зробить її неспроможною нормально функціонувати, наголошує екс-посол США в Росії.
У Росії помітили нову тактику прихованої мобілізації: громадянам масово телефонують із мобілізаційними розпорядженнями та намагаються змусити їх підписувати контракти з армією РФ. У разі відмови людям погрожують примусовим відправленням на фронт без гр...
Російська армія втратила оперативну ініціативу та значну частину наступальних можливостей на кількох ділянках фронту. Українські війська перехопили ініціативу на Куп'янському, Лиманському та Олександрівському напрямках, а також продовжують боротьбу за ...