Хіти тижня. Історична місія нашого народу​: Велика війна проти України закінчиться розпадом Росії, - Atlantic Council​

Саме до такого виснови дійшли у провідному неурядовому аналітичному центрі США, котрий займається вивченням міжнародних стосунків, зазначають Патріоти України. Зокрема наголошується, що чотири роки тому Кремль міг розв’язати війну і захопити більшу частину України за кілька тижнів. Однак, вірячи в те, що українці нібито «штучна» нація на чолі з «фашистами», він чекав, що сусідня країна розвалиться і без російського вторгнення. І от сьогодні українці кожен день демонструють протилежне і доводять своє бажання назавжди позбутися впливу Росії.

Військове вторгнення може бути єдиним, що зупинить цей неминучий процес. Однак, такий вчинок дуже ризикований, тому що може призвести до розпаду самої Росії, пише в статті для Atlantic Council професор політології Університету Рютгера в Нью-Арку Александр Мотиль.

«Що ж робити Путіну? Він опинився між молотом і ковадлом. Велика чи мала війна не в інтересах Росії. Але вона вірогідна, тому що Путін хапається за неї як за соломинку для збереження власної легітимності, яка розвіюється. Як і всі ні на що не спроможні і непопулярні диктатори, Путін, вірогідно, відчуває, що війна з Україною може відволікти росіян і врятувати його режим», - пише експерт.

Разом з тим, воювати з Україною буде дуже не просто. Попри те, що у російської армії великі арсенали, які більші, ніж українські, Збройні сили України тепер вже не слабкий гравець, яким вони були в 2014 році, коли боєздатними були ледве 6 тисяч солдатів. Повномасштабне вторгнення 80-тисячного контингенту Росії і 500 її танків, які вона розмістила вздовж українського кордону, приведе до кривавої бійні, в якій загинуть десятки тисяч мирних етнічних українців і росіян і ще стільки ж українських і російських солдатів. Захід відповість розширенням поставок зброї для України, запровадить жорсткі санкції, відрізавши Росію від системи SWIFT і знищить проект побудови «Північного потоку-2». Навіть гірше, шок для російської економіки і суспільства від не такої вже й переможної і зовсім не швидкої війни дуже вірогідно змусить еліти мобілізуватися проти Путіна. А населення може вийти на масові протести. Росія під керівництвом її нинішнього автократа, на думку автора, точно не стабільна. Нинішній режим опирається на химерну коаліцію ситуативних союзів інтересів: його радників, сил примусу, олігархів і організованої злочинності. Жодне з цих угруповань не має зацікавленості у збереженні Путіна. Вони грають у гру за власний достаток. І коли система втратить свою твердість, всі вони, як належить у світі мафії, зістрибнуть з корабля і обернуть свої мечі проти колишнього покровителя.

Російські народні настрої не такі вже й постійні, як показали нещодавні протести проти рішення Кремля підняти пенсійний вік. Росіяни хотіли захопити Крим, але вони точно знають, що збереження окупованого півострова на плаву – це довготривалі витрати, які російська економіка може й не витримати. Початковий ентузіазм росіян щодо окупації східної частини Донбасу теж випарувався, оскільки вони зрозуміли, що регіон – «некорисна пекельна діра», яка буде лише спустошувати гаманець.

Ніхто в Росії не готовий вигукнути, що король голий. Але кількість серйозних російських аналітиків, які вірять, що Путін веде країну в глухий кут, збільшується. Посилює проблему ще й той факт, що Путін вчинив дурницю, вирішивши розширити російську грубу силу ще й на Сирію і Африку, поставивши РФ у схожу ситуацію, в якій був СРСР в часи Леоніда Брежнєва. Не здатна до інновацій економіка в стані застою, розмір мізерний у порівнянні з американською, не може підтримувати агресивну зовнішню політику. Росія, як і СРСР, - це крихка, слабка і роздута держава, яка може розпастися від чергового потрясіння. Велика війна проти України може бути таким потрясінням. Путін точно вірить, що Росія – сильна і стабільна. Він напевне думає, що всі неприємності, з якими він мав справу впродовж останнього десятиліття, з’явилися через невезіння чи якого зловісного втручання Заходу і природний стан речей. Перспектива того, що «хороша переможна війна» може насправді виявитися катастрофою, за межами його сприйняття. Навіть навпаки, голоси, які будуть говорити про похмурі перспективи, можуть навіть переконати його в тому, що «наступ зла» почався і йому терміново потрібно завдати удар першим.

«Ми не знаємо, як пристарілий російський диктатор відреагує. Ми можемо вказати на довгий список помилок, які він скоїв, намагаючись утримати Україну в межах російської сфери впливу. Саме помилкова і дурна політика Путіна призвела до початку Майдану, зміцнила українців і посилила їхню самоідентичність, підштовхнула їх до проведення неприємних реформ й пошуків способів інтегруватися із Заходом. Сучасна Україна, значною мірою, неочікуваний продукт дурості Путіна», - йдеться в статті.

Автор визнає, що відкидати можливість масового російського вторгнення в Україну не можна через велике скупчення сил біля українського кордону і через непередбачуваність і схильність Путіна робити помилки. Власне, саме тому, що вторгнення не має сенсу для Росії, воно настільки вірогідне для російського автократа. Не менш вірогідними автор називає можливі спроби Москви прокласти суходільний коридор до Криму або захопити підконтрольну Києву частину Донбасу. Проблема таких сценаріїв очевидна. З одного боку обмежені атаки ніяк не допоможуть зміцнити легітимність і популярність Путіна. Їх наряд чи можна назвати «швидкою маленькою війною», яка принесе «вічну славу матінці Росії». А з іншого – навіть обмежений наступ буде дуже ризикованим. Україна буде відбиватися. А Захід точно відреагує жорстко. Відбивши атаку, українські війська можуть продовжити обстріл окупованих Росією територій. В результаті обмежене вторгнення дуже швидко може перерости у велику і виснажливу війну. А всі наслідки такого сценарію описані вище. Знову ж таки, раціональні аргументи не обов’язково переконають Путіна. Його рішення атакувати чи не атакувати Україну буде залежати не від того, добре це для Росії чи ні, а від того, чи добре це для нього особисто.

«Порівнянь з останніми роками Гітлера не уникнути. Навіть коли Німеччина палала у вогні, він в супереч раціональності вірив у незаперечну перемогу. Єдина річ, яка зупинила його, - це груба сила», - йдеться в статті. Мораль для політики щодо Росії під керівництвом Путіна очевидна. Україна повинна озброюватися і бути напоготові, ніколи не довіряючи російському автократу чи його поплічникам. Але при цьому їй варто лишатися відкритою для угоди, яку дійсно можна буде виконати. Їм потрібно продовжувати те, що вона робила останні роки: проводити реформи, рости економічно і лишатися демократичною. Захід у свою чергу повинен підтримувати Україну неухильно. Тому що вона – єдине, що стоїть між західними демократіями, нераціональністю Путіна і крахом Росії.