Хіти тижня. "Кремль може піти на зміну русла Дніпра, а перед тим отруїти головну водну артерію України", - нардеп

У 2014 році Україна перекрила Кримський канал, що забезпечував водою до 85% території Криму. Перекриття води часто розцінюється як акт війни. Так, на спроби Сирії відвести частину вод річки Йордан Ізраїль масово застосовував артилерію, танки і авіацію. В історію цей конфлікт увійшов як "Битва за воду" 1964-1965 років.

Щоб компенсувати Криму перекриття Північно-Кримського каналу, Росія витратила десятки мільярдів рублів. Точні суми не оголошуються. Проте повністю компенсувати втрату не вдалося. Ця ситуація – прекрасний привід змусити Київ сісти за стіл переговорів про статус міжнародної річки Дніпро.

Чому міжнародної? Міжнародною вважається річка, яка перетинає території двох або більше держав або є кордоном між ними і має судноплавне сполучення з морем. А Дніпро, який у нас звикли вважати українською рікою, має ті ж підстави вважатися російською річкою. 880 км Дніпро тече по Україні, але 485 км – по Росії. Україні належить менше половини територій водозбору Дніпра. Міжнародно-правовий режим використання міжнародних річок встановлюється і регулюється прибережними державами на основі укладених між ними угод або норм звичаєвого права.

Після розпаду СРСР річка Дніпро також стала міжнародною, а тому є необхідність розробки відповідної угоди з використання цієї річки прибережними державами. Близько половини води український Дніпро отримує з Верхнього Дніпра і своїх правих приток, що випливають з території Росії. У 1936 році Політбюро прийняло проект створення мережі "Верховних водосховищ", названих так, оскільки вони знаходилися в верхів'ях Дніпра, Оки і Дону. Були розпочаті роботи, але їм перешкодила війна.

У що це обійдеться? Звичайно, необхідні точні розрахунки, але, як видається, в будь-якому випадку сума буде на порядок менше того, що вкладено в водопостачання Криму в 2014-2018 роках і будівництво Кримського моста. А ось для Києва наслідки повороту річок будуть просто катастрофічними. У політичному і економічному плані, зрозуміло.

Для Росії не існує моральних обмежень чи недопустимих дій. І їх абсолютно не хвилює, наскільки масштабної шкоди завдадуть їхні дії планеті. Це завжди так було і до ХХІ сторіччя не змінилось.

Звісно, "завертати ріки", тим більше таку як Дніпро, – це проект масштабний, дорогий і довготривалий. Але цілком ймовірно, що до реалізації масштабного паскудства Кремль дасть команду до дрібніших капостей в цьому ж напрямку. Однак так само із жертвами та значною шкодою.

Так, нам дуже не пощастило, що Україна втратила контроль над витоками своєї головної водної артерії – до такої міри, що контролюють витоки Дніпра зараз вороги. Але ми вже вивчили їхню агресивну натуру за три сторіччя. А попереджений – значить, озброєний. Ми розуміємо, що від них слід чекати підступу.

Цілком може йтись про отруєння Дніпра – звісно, "випадкове", бо в Росії достатньо шкідливих виробництв розміщено саме в зоні водозбору Дніпра. "Раптова аварія", "збій", "відмова і руйнування застарілого обладнання" – і Дніпром течуть токсичні відходи.

Так само викликає закономірні підозри істерика в російських ЗМІ, котра триває вже чи не місяць, щодо "американських баз на кордонах Росії із розробки бактеріологічної зброї". Під цю тему ФСБ цілком може запустити в Дніпро якусь заразу, і голосно кричати в процесі, що це "американська диверсія проти Росії".

Україна не потягне фінансово і технічно, а союзники цілком можуть забезпечити постійний контроль складу води в Дніпрі і Десенці на кордоні з РФ. Йдеться про мобільні і стаціонарні лабораторії, щогодинний моніторинг, контроль із супутників (зокрема, нетипових плям і потоків в руслі) тощо.

Від кремлівського агресора можна очікувати будь-яких кроків, але Україна не мовчатиме."