Хіти тижня. Перемогти російських окупантів: Чому Україні варто дослухатись до США і куди прямує Німеччина - аналітик

Юрій Луканов проаналізував політику США та Німеччини та пояснив різницю у підходах до міжнародної політики цих двох держав, зазначають Патріоти України. Пропонуємо вашій увазі статтю автора без змін.

"Переговори між Меркель і Путіним і історія з виходом США із іранської ядерної угоди показали різницю у підходах між США і Європою, принаймні лідером в Європі – Німеччиною.

Ви пам'ятаєте, коли адміністрація Обами самоусунулася від виконання зобов'язань США з гарантування територіальної цілісності України, то ми мали стосунки з Рашею у Нормадському форматі?

Нормандці делікатно називали війну нейтральним словом "конфлікт", обережно критикували Росію, і намагалися вирішити проблему за рахунок України – було кілька пропозицій, що передбачали повернення Донбасу на російських умовах, а про Крим взагалі не згадували, за умовчуванням малося на увазі, що він залишиться російським. Україна пропетляла і не пішла на це.

Меркель розповідає, яка для неї важлива Україна, а сама будує "Північний потік-2", який може в майбутньому розв'язати руки Кремлю щодо посилення агресії проти України. Ну і збільшить вплив Москви на Європу.

Потім з'явився спеціальний представник Держдепу по Україні Курт Волкер, який назвав війну війною і зайняв дуже жорстку позицію: війська з Донбасу мають піти, Крим має повернутися в Україну.

Білий дім також намагається зірвати "Північний потік-2". Теж прямим текстом говорить про те, що Німеччина власними руками посилює Росію.

Таку саму жорстку позицію США зайняли і по Ірану. Виявилося, що він, попри зняття санкцій, продовжує розробляти ядерну зброю.

Вашингтон в особі Трампа заявив про це прямим текстом і вийшов з угоди.

Це ж логічно: якщо твій партнер тебе дурить, то який сенс мати з ним справу?

Ти собі вкладаєш у нього інвестиції, будуєш там заводи, а він тим часом створить ядерну зброю і почне загрожувати тим, хто в нього інвестує. А також сусідам по Близькому Сходу. В першу чергу Ізраїлю.

Тим часом європейці, як і у випадку з Україною, ладні вдавати, що нічого не відбувається, що насправді з боку Ірану це легкі пустощі. І таке лицемірство приведе до кривавих наслідків. А Європа вдаватиме, що вона тут ні до чого.

Відносно миротворців, які нібито не мають бути з країн НАТО, про що нібито домовилися Меркель і Путін, то це помийка "Страна" поширила з подачі Венедиктова, який, попри вдавану опозиційність, є близьким до Кремля чоловіком і може поширювати інформацію, яка вигідна Путіну.

Навряд чи Меркель, попри всю її впливовість, може ухвалити таке рішення одноосібно".