Хіти тижня. "Північний потік-2" як новий пакт Молотова-Ріббентропа, або Як Трамп влучив у "десятку", - експерт

"Німеччина – заручниця Росії, тому що вона отримує так багато енергоресурсів від РФ, заявив Дональд Трамп під час робочого сніданку з генсеком НАТО Йенсом Столтенбергом." Про це пише експерт енергетичного ринку Михайло Гончар, передають Патріоти України, продовжуючи:

В принципі це відповідає істині. Тому ми і бачимо доволі мляву німецьку політику у протидії російській агресії. Німеччина не піднімає офіційно перед Росією дошкільні для неї питання, наприклад, звільнення українських бранців як передумову розмов про будь-яке пом’якшення санкцій чи припинення варварських бомбардувань російською авіацією цивільних об’єктів в Сирії.

Більше того, офіційно Німеччина ніде не називає Росію агресором. Якщо ви поглянете сайт німецького міністерства закордонних справ, то ви знайдете там багато розділів з актуальних проблем, щодо яких МЗС Німеччини виявляє свою позицію. У випадку російської агресії проти України відповідний розділ називається – "український конфлікт" чи "українська криза".

Тому коли ми стараємось знайти пояснення, чому позиція Німеччини є такою, то ця відповідь лежить на поверхні, є секретом полішинеля. Трамп просто озвучив цілком очевидну для нас істину з висоти президента США.

Звісно, німці так не вважають. Вони можуть назвати цифри, що імпорт російського газу у Німеччину не перевищує 40%, там немає монопольної позиції "Газпрому", що тільки 36% нафти Німеччина також імпортує з Росії, яка є постачальником №1, але, мовляв, це теж не створює залежності, бо в країні діє конкурентний ринок. Але це лише цифри, які лежать на поверхні, які не відображають реального стану речей.

Якщо коротко, то шредеризація німецького політикуму не почалась зі Шредера (федеральний канцлер ФРН, 1998-2005 рр., голова ради директорів "Роснафти" – Ред.). Шредер – це кульмінація. Тобто це результат накопиченого ефекту.

Тому на сьогодні ми маємо німецьку політику, яка ігнорує інтереси Європейського Союзу, яка ігнорує трансатлантичні інтереси, яка повернута в бік Москви по суті під фальшивим лозунгом "більше діалогу з Росією!". А практично є угодовською позицією і пропозицією своєрідного нового пакту Молотова-Ріббентропа, уособленням чого є "Північний потік-2".

Ще Маргарет Тетчер у 1994-му році, коли з нагоди п’ятиріччя об’єднання Німеччини була зустріч лідерів, які перемогли у Холодній війні, сказала про допущену стратегічну помилку: "Якщо ви думаєте, що ви об’єднану Німеччину ввели в Європу, то зовсім ні. Ви Європу прив’язали до Німеччини".

Таким чином через чверть століття можемо сказати, що це були пророчі слова. Американці давно це побачили. Термін "шредеризація" придумали не американці, а самі німці. Але Трамп, оскільки він часто говорить вголос те, що у нього на умі, у даному випадку влучив у десятку.

І тому Сполучені Штати і домагаються від Німеччини в рамках євроатлантичної солідарності передусім збільшення військових витрат на рівень 2% ВВП, як це має робити союзник по НАТО, займатись диверсифікацією енергопостачання, а не збільшувати залежність від одного й того ж джерела з Росії, живлячи її агресію проти сусідів та ЄС.

До того ж дуже показово, що Трамп зробив це саме в НАТОвському форматі. Тому що в Європі і, в першу чергу, під впливом Німеччини проблематика енергетичної безпеки в Альянсі звузилась до логістики забезпечення необхідними паливно-енергетичними ресурсами підрозділів і частин збройних сил. Все. Тематика, пов’язана, наприклад, з такими проектами, як "Північний потік-2" в НАТО не розглядається. Офіційна позиція НАТО – "це поза нашою компетенцією". Це те, що потрібно Росії, власне кажучи.

Тому дуже добре, що Трамп на це звернув увагу саме в контексті НАТО. Ще позаминулого року колишній генсек Альянсу Фог Расмунсен вказував на те, що проект "Північний потік-2" шкодить Європі, енергетичній безпеці. На що нинішній генсек Столтенберг зауважив, що це не компетенція НАТО. Тепер американський президент вказує на те, що й НАТО має звертати на це увагу, якщо дбає про свою безпеку не тільки в воєнному розумінні.