Хіти тижня. "Приклад України жахає інших сусідів Росії", - Vox

В умовах шоку, якого зазнали США та Західна Європа через заяви президента Дональда Трампа у Гельсінкі та Брюсселі, лідери Східної Європи, хоч давно переймаються агресивною поведінкою Росії, навпаки, утримались від критики його діяльності, передають Патріоти України з посиланням на іноземні ЗМІ.

Під час саміту НАТО та зустрічі з Путіним Трамп закликав американських союзників по НАТО збільшити свої витрати на оборону «негайно», поставив під сумнів корисність самого альянсу і надав перевагу аргументам Путіна, а не своїх спецслужб у питанні втручання Росії у вибори в 2016 році.

Як пише Vox, для деяких країн-членів НАТО (альянсу, створеного під час «холодної війни» для боротьби з російською експансією) у Західній Європі непередбачувана поведінка Трампа була «поза межами». Але на іншій стороні континенту східні європейці, які історично відчували найбільшу загрозу від Росії, співали зовсім іншу пісню. Від Естонії до Румунії нинішні та колишні лідери заявили, що немає причин боятися жорстких випадів Трампа щодо НАТО. «Трамп говорив речі прямо, як це заведено між друзями та союзниками», - говорить Клаус Йоганніс, президент Румунії, яка має напружені відносини з Москвою. Лідери Польщі, Угорщини та інших країн регіону демонстрували такі ж настрої та схвалили заклики Трампа щодо збільшення фінансування військового блоку.

Збільшення витрат на оборону країнами НАТО було метою багатьох східних європейців після вторгнення Росії до Грузії в 2008 році та початку неоголошеної війни в Україні у 2014 році. Тому підтримка вимог Трампа у Брюсселі не є чимось новим.

Але більше дивує реакція лідерів на саміт Трампа з Путіним у Гельсінкі, де американський президент не зумів кинути виклик Путіну щодо ряду міжнародних правопорушень, таких як анексія Криму в 2014 році. «Для Польщі є добрим, що дві великі країни спілкуються одна з одною і що вони навіть публічно демонструють своє розуміння та дружбу», - заявив польський посол в США Пьотр Вілчек в ефірі радіостанції WBUR у Бостоні. Прем'єр-міністр Угорщини Віктор Орбан дав аналогічні коментарі на зустрічі, яку він мав з Путіним напередодні саміту Трампа у Гельсінкі.

Для країн, які перебували під впливом Москви протягом десятиліть після Другої світової війни і продовжують стикатися з тиском з боку величезного східного сусіда, механічне схвалення Трампового потурання Путіну може здатися парадоксальним, навіть шокуючим.

Що ж відбувається?

Східна Європа знає, що вона має залишатися симпатична Трампу – за будь-яку ціну

З кінця холодної війни в Європі в 1989 році більшість країн Східної Європи приєдналися до НАТО, і в 2008 році Альянс обіцяв ще й Україні та Грузії, що вони також зможуть приєднатися згодом.

Нові члени НАТО у Східній Європі стали все більше покладатися на американські сили задля гарантування безпеки. І незабаром після їхнього вступу США запропонували плани щодо розгортання системи протиракетної оборони в Польщі та Румунії.

Хоча Альянс запевняв, що система захисту буде стримувати Іран, Росія завжди ставала дибки через можливість ворожих ракет досягнути її кордонів і розглядала будь-яке розширення НАТО на схід як акт агресії.

Найгірші побоювання країн Східної Європи стосовно Росії зрештою справдились, коли Росія вторглася в 2008 році до Грузії, застопоривши перспективи розширення НАТО. Але росіяни тоді не задовольнились. У 2014 році, після української революції, в результаті якої був повалений проросійський президент Віктор Янукович, Путін вторгся і анексував Крим і почав розпалювати проксі-війну у східній Україні між проросійськими бойовиками та урядовими силами.

Сьогодні тисячі американських солдатів розміщуються в країнах Східної Європи, і американська присутність там може лише збільшуватися. Беручи до уваги російські ракети, які зараз розгорнуті в Калінінграді, на крихітній ділянці землі, що тепер належить Росії і межує з Польщею та Литвою, Східна Європа готова робити що завгодно, аби уникнути долі України та Грузії.

Східна Європа, а особливо Польща, Латвія та Естонія розглядають Америку як «абсолютного гаранта їхньої безпеки», сказав Джон Гербст, колишній посол США в Україні та нинішній директор центру «Євразія» в Atlantic Council. «Вони неохоче критикують Сполучені Штати, навіть якщо незадоволені тим, що сказав президент Трамп, - пояснює Гербст. - Вони хочуть зберегти прихильність Вашингтона».

Польський прем'єр-міністр Матеуш Моравецький заявив журналістам після саміту у Гельсінкі, що попри великий галас у ЗМІ перед зустріччю, він не побачив реалізації жодного з найгірших сценаріїв, на кшталт поступок щодо Криму чи конфлікту на Донбасі, які могли б ще більше заохотити Росію.

Польща особливо зацікавлена у доброму гуморі Трампа. Вона підписала найбільшу в своїй історії військову угоду з США у березні і вже протягом багатьох років сподівається переконати США відкрити на своїй території постійну військову базу і навіть запропонувала заплатити за неї $2 млрд.

Але у Східній Європі є багато політиків, які визнають, що потурання Трампу може зайти надто далеко. Вони говорять, що вони не задоволені цим крихким статус-кво.

Східноєвропейські лідери все більше турбуються, чи США прийдуть на захист їхніх країн у випадку нападу

Гербст запевнив, що за лаштунками лідери регіону, безумовно, не були задоволені самітом Трампа-Путіна.

Після коментарів Трампа журналісту Такеру Карлсону на Fox News, в яких президент США запитав, чому США повинні активізувати захист нового члена НАТО Чорногорії, колишній міністр закордонних справ Польщі Радослав Сікорський написав колонку у The Washington Post. Екс-посадовець поставив питання, чи давня дружба Польщі з США гарантує, що Трамп прийде на допомогу Польщі у скрутну годину.

Він розширив свою критику в інтерв'ю на польському телебаченні наступного дня: «Судячи з того, що він не бачить необхідності захисту Чорногорії, я думаю, що наша влада повинна дуже серйозно ставити собі питання: як Польща насправді відрізняється від Чорногорії у сприйнятті президента Сполучених Штатів?».

Сікорський не один у своїх страхах. У офіційній заяві, опублікованій 19 липня, уряд Чорногорії заявив, що його дружба з США була «сильною та постійною», але в документі також було підкреслено, що Чорногорія готова сама себе захищати, коли стикнеться з реальними загрозами безпеки.

Саме це – захистити себе сама – у 2016 році Чорногорія мала зробити, коли проросійська спроба державного перевороту загрожувала повалити пронатівський уряд країни. Переворот в кінцевому підсумку провалився, а Чорногорія успішно вступила до НАТО минулого року.

Те саме не можна сказати про Україну, де російська агресія продовжує дестабілізувати країну. Український президент Петро Порошенко, здається, сприйняв поведінку Трампа в Гельсінкі як знак того, що, хоча США наприкінці минулого року підписали угоду про продаж ракет до України, Києву, можливо, доведеться підтримувати дипломатичний тиск на Путіна без американської підтримки. «Ми готові і будемо захищати нашу землю, навіть якщо ми залишимось без міжнародної підтримки», - написав він.

Це все означає, що попри відсутність сильної реакції на зустрічі в Брюсселі та Гельсінкі, Східна Європа може похитнутись у своїй підтримці Трампа.

І якщо він втратить цих ключових союзників, США втратять ту частину Європи, яка найбільш відкрита для просування цілей Америки на континенті - Польща, Литва та інші країни були одними з найбільш затятих поборників збільшення оборонних витрат в Європейському Союзі; що більш важливо, вони вітали наплив американських солдатів, що прибули після набуття ними членства в НАТО.

Без сильної присутності США та НАТО частина Східної Європи, швидше за все, знову сповзе у російську орбіту; країни Південно-Східної Європи, такі як Боснія, Сербія та Угорщина, все сильніше почали повертатися до Москви за останні роки, а Східна Україна - страшний повчальний сценарій для країн, що знаходяться вздовж кордонів Росії.

Трамп особисто поставив під сумнів необхідність протистояти розширенню регіональних можливостей Росії. Проте його пропутінська позиція залишається такою, що не збігається з точкою зору Державного департаменту США, військових та американських спецслужб, і всі вони продовжують стверджувати, що Росія є суперником США, який потребує стримування.

Загалом для уряду США Східна Європа все ще є регіоном, що має незамінну стратегічну важливість для американських інтересів, і є основним оплотом Америки проти російської експансії на захід.

Якщо Трамп сподівається зберегти своїх союзників у цьому регіоні, його адміністрація має залишатися жорсткою щодо Росії. Не дивлячись на те, що риторика господаря Білого дому вже засмутила уряди у Східній Європі, колишній американський посол Гербст переконує, що «безумні» ідеї Трампа щодо Росії навряд чи зможуть оминути його радників, і США в найближчому майбутньому не визнаватимуть Крим частиною Росії, або здадуть схід України Путіну.

Поки що попри все сказане і зроблене, здається, що міцні зв'язки Америки зі Східною Європою виживуть.