Хіти тижня. "Сьогодні все змінилося": Портников про те, як томос "перевернув" релігійний світ

"Насправді не варто сприймати це послання в якості звичайного протокольного документа, данини традиції та церемонії. Поява канонічної Православної церкви України створює нові умови для міжцерковного діалогу - такі, яких ще не було в історії нашої країни.

Не знаю, чи потрібно пояснювати, що існування у одного народу не тільки декількох православних юрисдикцій, а й православних і греко-католицької конфесій - це теж розкол. Але розкол зовсім іншого роду. Українці - аж ніяк не перший народ, який існує в рамках декількох християнських конфесій. Яскравий приклад - німці, яким сповідування католицтва і протестантизму не завадило створити єдину державу. А все чому? А тому, що і католицька, і протестантські церкви Німеччини були німецькими.

В Україні все було інакше. Українські греко-католики та православні сторіччями жили у різних державах. Коли українські землі об'єдналися, УГКЦ було заборонено. При цьому потрібно розуміти, що УГКЦ була українською церквою, а православна церква з часів приєднання Київської митрополії до Московського патріархату була російською церквою, важливою частиною імперської машини русифікації українців.

Можливості для діалогу з'явилися тільки після легалізації УГКЦ і проголошення української незалежності. Але церкви, з якими греко-католики могли вести діалог про спільні завдання - УПЦ КП і УАПЦ - залишалися за межами світового православ'я.

Сьогодні все змінилося. УГКЦ та ПЦУ можуть вести не тільки самостійний діалог між собою. Вони можуть стати частиною світового екуменічного процесу, на чолі якого вже багато десятиріч знаходяться римські папи і вселенські патріархи. Власне, саме престол в Константинополі був одним з ініціаторів такого діалогу - в той час, як у РПЦ завжди ставилися до екуменічного процесу дуже стримано і використовували його виключно у політичних інтересах, коли перед церковними ієрархами ставили завдання чиновники з ради у справах релігій СРСР або з адміністрації російського президента. У цьому процесі з боку РПЦ ніколи не було щирості - і зустріч Папи Франциска з патріархом Кирилом чергового разу це довела. А діалог папи зі вселенським патріархом - це все ж діалог церковників, а не політиків, діалог людей, які думають про єдність християнського світу.

І у християн України тепер з'явилася безпрецедентна можливість брати участь в процесі дискусій про це єднання - про що, власне, митрополит Святослав і написав митрополиту Епіфанію. Ця участь, яка дозволяє сподіватися на порозуміння і єднання християнських громад України - ще один важливий наслідок будівництва незалежної української православної церкви".