"Може використати українських націоналістів наосліп": Експерт про те, як Москва хоче "зіграти" на томосі

Як казав перший президент України Леонід Кравчук, маємо те, що маємо: остаточно Томос нам ще не надали, а відлуння галасу, що здійнявся навколо цього питання, чути далеко за межами нашої держави. І це цілком прогнозовано, оскільки релігійні питання завжди мали політичний підтекст. Саме про політичну цеглину релігійної розповів відомий політолог Володимир Фесенко, повідомляють Патріоти України.

Як Ви оцінюєте перипетії навколо Томосу, який ще, власне, не надали Україні?

Справді, Томос ще не надали (хоча після останніх рішень Синоду очевидно, що Томос стане лише фінальною крапкою, такою собі вишенькою на торті), але всі – і противники, і прихильники автокефалії поводяться так, ніби він вже є. Про що це свідчить? Це свідчить про те, що процес вже є незворотнім.

Чи не видається Вам, що окремі політичні діячі спекулюють на цьому надчутливому питанні і чи не призведе, скажімо так, проміжне рішення Синоду до загострення стосунків з Росією, якщо їх ще взагалі можна якось загострити?

Підкреслюю: загострення може бути лише з боку Російської Федерації. Водночас зазначу, що, на превеликий жаль, у ролі інструменту цього загострення можуть бути використані і деякі наші запеклі націоналісти. Вони можуть бути знаряддям поза правового розв'язання церковних справ. Йдеться про те, що каже Росія: захоплення церковних об'єктів, окремих храмів, які зараз є під контролем Московського патріархату. Деякі наші завзяті націоналісти справді можуть спробувати це зробити, і фактично вони, таким чином, діятимуть в інтересах Москви.

Тому, якщо говорити про когось, хто захоче це використати в політичних цілях, то це Москва, а також деякі наші несвідомі націоналісти (які вважають себе свідомими), які часто діють в інтересах ворога.

Прес-секретар Путіна Дмитро Пєсков заявив, що Росія захищатиме православних, як захищає інтереси російськомовних. Але на уточнювальне запитання відповів, що Кремль це робитиме політико-дипломатичним шляхом. Це що – роздвоєння особистості?

Перший момент. Ні, це не роздвоєння особистості, це залякування і погрози. Для них важливо отримати телевізійну картинку, факти зіткнень і таке інше. Ще раз підкреслюю: такі подарунки для Москви можуть зробити лише наші люди, які будуть думати, що діють в інтересах України.

Другий момент. Президент, виступаючи з посланням до Верховної Ради, підкреслив, що ніхто не забороняє Московський патріархат. Захищати будуть священиків, мирян, які підтримують автокефалію від якихось насильницьких дій з боку прихильників Московського патріархату. Третій момент. Можуть виникнути ризики гри-багатоходівки.

Деталізуйте, що саме маєте на увазі?

Я про використання агентури, яка діє в середовищі українських націоналістів. Особисто чув від представників націоналістичного руху, що вони самі здогадуються про наявність у своїх лавах агентів Москви. Вони з'явилися давно, ще у 1990-2000-х роках. Вербувала їх СБУ, а потім ці дані з'явилися і в Москви. А для того, щоб підштовхнути людей... використати їх навіть втемну, особливих зусиль докладати не потрібно. Варто лише запалити емоції – і все. Вони не думають головою, вони думають інстинктами та емоціями, й тому Москва їх так легко використовує, як, до речі, і в 2014 році.

Тут вже відповідальність СБУ і загалом влади. Необхідно провести профілактичну розмову з керівниками націоналістичних організацій, щоб не допустити провокацій і не діяти в інтересах Москви. А спроби спровокувати сутички – або тут, в Києво-Печерській лаврі, або в Почаєві – можуть бути. Вкинеться гасло: "Давайте відновимо справедливість і повернемо Україні наші храми, заберемо їх у Московського патріархату!". Це – перший крок.

Крок другий – в дію вступають промосковські бойовики. Давайте не забувати про те, що у нас досі є "Оплот" і бойовики, які охороняли хресні ходи Московського патріархату. Ось вони й поїдуть захищати храми. Потім організуються масштабні бійки і, не дай Бог, але мета може полягати в тому, щоб були жертви. А далі вже вони почнуть діяти політико-дипломатичним шляхом. Москва звернеться в Європейський суд з прав людини, в інші інстанції, організує масштабну пропагандистську кампанію, що Київ, мовляв, порушує релігійні свободи, що в Україні здійснюється насильство і так далі. Ось що, швидше за все, мав на увазі Пєсков.

Як вважаєте, ймовірний провокативний сірник, запалений іззовні, може призвести до масштабної масової "пожежі"?

Не думаю, що це може викликати масовий спалах. У декого в Київському патріархаті справді є такі поривання, щоб швидше повернути все собі. Але повертати будуть не УПЦ КП. Питання про те, кому мають належати ті чи інші церковні культові об'єкти має вирішуватися в правовому полі після створення об'єднаної православної церкви.

Не думаю, що будуть якісь масові зіткнення. Тим не менше, дуже важливо, щоб і Національна поліція, і СБУ спільно з керівниками націоналістичних організацій діяли злагоджено і не допускали провокацій, які зіграють на руку зовнішньому ворогу.

А щодо українського патріархату, то Філарет, якщо ви пам'ятаєте, у вересні казав, що будемо забирати храми, а зараз він цього вже не каже. Я думаю, йому пояснили, що потрібно думати і не робити тих кроків, якими може скористатися Москва.

Як Ви загалом оцінюєте гучні заяви, які лунають з боку російських політиків та чиновників щодо ймовірного надання Україні автокефалії?

Цілком прогнозовано з боку російської сторони лунають критичні заяви. Вони кажуть про неприпустимість подібних рішень Константинопольського патріархату і так далі, але їм швидко нагадали, що це, м'яко кажучи, не їхня компетенція.

Багато хто вважає, що питання мови, автокефалії напередодні виборів і під час війни зачіпати не варто...

Серед авторів мовного законопроекту, який був ухвалений Верховною Радою, є представники і коаліційних, і опозиційних фракцій. А загалом, я вважаю, що більше шкоди може бути не стільки від самого закону, тому що зрештою він буде схвалений в більш м'якій формі (особливо після зауважень, які з високою вірогідністю надійдуть з боку Венеційської комісії). Якби після схвалення закону застосовувалися б адміністративні важелі, ось тоді ризики справді мали б місце. До речі, саме мовний чинник був використаний у 2014 році, коли Росія розгортала так звану "русскую вєсну".

Я розумію про що ви кажете, але на мій погляд ситуацію потрібно розцінювати не в контексті інтересів влади. Зловживають у нас політики з обох таборів, які, скажімо так, надмірно захоплюються релігійною та мовною проблематикою і дійсно хочуть її використати не стільки на президентських, скільки на парламентських виборах. А представників влади я закликаю не робити будь-яких кроків, які можуть загострити ситуацію.

Тепер що стосується автокефалії. Вважаю, що ми вдало скористалися вікном можливостей (а я нагадаю, що темі автокефалії вже сто років). Маю на увазі зміну позиції Вселенського патріарха. Як тільки його стосунки з російською православною церквою вийшли на досить конфліктний рівень, і як тільки в Києві побачили, що тут можна зіграти дуже потужно, все необхідне було зроблено. І це правильно, тому що зараз, у 2018 році, це вікно можливостей відкрилося, а хтозна, що було, якби ми не скористалися цим шансом? Можливо, чекали б ще сто років.

З тим, аби поставити крапку, повернуся до попереднього запитання. Україна, згідно з останнім звітом МВФ, є найбіднішою країною Європи. То, можливо, наразі передусім потрібно сконцентруватися на економічних питаннях, які штучно відсуваються за другий план?

Ну, слухайте, давайте будемо об'єктивними. Штучно відсуваються... Це неправда. І МВФ, і Європейський Союз відзначають, що за останні роки було зроблено важливі кроки, направлені на виведення української економіки з кризи. Криза виникла не з нашої вини. Криза виникла внаслідок війни і системного конфлікту з Росією. Тому вважаю, що розмови про те, що нічого не робиться, ніхто не займається економічними питаннями – це відверта неправда.

Так, справді гуманітарним питанням зараз приділяють підвищену увагу і це безумовно пов'язано з наближенням виборів, як президентських, так і парламентських. Але гуманітарну карту розігрують представники провладних і про європейських опозиційних сил. Останні займаються гуманітарними питаннями не менше, а в деяких вимірах навіть більше, ніж влада.