"Наступ Сороса" на Словаччину, або Чим допоможе Україні президент Чапутова", - блогер

"Словаки, прагнучи реальної зміни еліт, підтримали громадянську активістку з ліберальними поглядами. Що є для України доброю новиною, оскільки з усіх кандидатів Чапутова є, напевно, найпослідовнішою опоненткою путінської політики", - пише у своєму блозі Тарас Паньо, повідомляють Патріоти України, і продовжує:

"Перший тур президентських виборів у Словаччині завершився без будь-яких несподіванок. Виграла у ньому юрист Зузана Чапутова, яка отримала 40,5% голосів виборців. Другим з результатом в 18,7% виявився кандидат від правлячої партії Smer, віце-президент Єврокомісії Марош Шефчович.

Суддя Верховного суду і колишній міністр юстиції Стефан Гарабін, який обіцяв скасувати санкції проти Росії та розказував, що Крим ніхто й ніколи не анексував, набрав 14,4% і з боротьби вибув — разом із десятком інших кандидатів. Нового президента Словаччини на наступні 5 років визначать простою більшістю голосів 30 березня.

Якщо зважити на розподіл голосів між Чапутовою і Шефчовичем, ймовірні результати другого туру великою загадкою також ніби не виглядають.

Радше, загадкою виглядає той факт, чому у загалом традиціоналістському словацькому суспільстві виграла кандидатка, на перемогу якої доречніше було б сподіватися десь у Нідерландах. Екоактивістка, яка відстоює право жінок на аборти, і при тому не те що “підтримує ЛГБТ”, як то поспішили написати в російських ЗМІ, але, принаймні, закликає уникати їх дискримінацї. Проте Чапутової виступили традиційні моральні авторитети країни - включно з верховним архієпископом, який заявив, що голосування за неї буде “важким гріхом”, але юристка впевнено впоралась із першим туром, і має всі шанси виграти у наступному.

Немалу роль у її перемозі зіграли, звичайно, і трагічні події у лютому минулого року, коли було вбито журналіста-розслідувача Яна Куцяка та його наречену Мартіну Кушнірову. В процесі розслідування того злочину поліція зробила доволі багато кроків, які інакше ніж саботажем назвати було складно — що й призвело до масштабних антиурядових протестів та відставки прем’єр-міністра Роберта Фіцо, який у певні моменти майже повністю контролював політичне життя країни. І, в кінцевому підсумку, до втоми словаків від чисельних “колишніх” політиків, які раз за разом перетасовувалися у нових політичних альянсах. Що, в сухому залишку, дало шанс такій “непрохідній” здавалось би людині, як теперішня лідерка виборчих перегонів.

А загалом, проміжна перемога Чапутової демонструє дві речі. Перша із них полягає в тому, що розповіді про “особливу духовність Східної Європи”, якій чужий ліберальний дух, і яка звернена до “віковічних національних цінностей” є міфом. Той факт, що Польща та Угорщина стали жертвами популістів з націоналістичним ухилом, ніяк не відміняє успіху типової представниці ліберального табору в не менш традиціоналістській Словаччині.

А інша річ, яку демонструє передвиборна програма Чапутової, полягає в тому, що ліберали були, є і будуть більш послідовними ворогами путінського режиму, аніж нацпопулісти. Бо навіть цілком проєвропейський Марош Шефчович у ході передвиборних розмов з журналістами так і не спромігся чітко сформулювати, підтримує він антиросійські санкції — чи не дуже. Зокрема, його відповідь на питання щодо санкцій виглядала наступним чином: "Росія – це сила, яку не можна ігнорувати. Протягом багатьох років я проводив складні газові переговори між Росією та Україною. Якби я залишив цей діалог, ми могли б щороку отримувати газову кризу” - і так далі.

Натомість Чапутова просто заявила, що цілком підтримує санкції, накладені на Росію за порушення міжнародного права та збройну агресію.

Втім, перемога Чапутової на разі також не є доконаним фактом. Оскільки проголосували за неї трохи менше чверті від загальної кількості виборців країни (оскільки на перший тур прийшло менше половини виборців). І якщо до другого туру Шефчовичу вдасться мобілізувати свій електорат, то ситуація може кардинально змінитися. Втім, жоден із кандидатів, які за десять днів проведуть фінальний раунд виборчих перегонів, не становить для України істотної зовнішньополітичної загрози, і на рівень та тональність україно-словацьких стосунків (які в більшій мірі залежать від прем'єра, а не президента країни) істотно не вплине".