Політичний психолог оцінив шанси Зеленського на президентську посаду

– Чим відрізнятимуться прийдешні вибори від попередніх з точки зору психології виборця?

– Тема виборів у нас в країні є вкрай важкою. По-перше, народ уже давно втратив можливість отримувати задоволення від життя. Ми спостерігаємо загальну фрустрацію – стан ошуканих очікувань, коли в будь-якому випадку обставини працюють проти тебе. Є, звичайно, окремі індивідууми, які почуваються як риби у воді навіть у цій патовій ситуації. Але в цілому, звісно, народ просто втомився. Якість життя щодень гірша, війна на сході не закінчується – через це людей переслідує постійна напруга, невпевненість у завтрашньому дні.

– Але ж не кожен виборець бачив війну на власні очі. Та й воєнний стан виявився не таким вже й воєнним...

– Так, можна говорити, що воєнний стан нічого не змінив. Можна відсувати проблему, вдаючи, що її немає. Але, повірте, ця проблема ще проявиться в усій красі. Посттравматичний синдром ніхто не скасовував. Зміни у психіці є такими сильними, що психологи тут уже не допоможуть. Тільки психіатри, та й то – з великими зусиллями, яких, судячи з усього, ніхто докладати не збирається. Якщо говорити про політику, таким "психіатром" може стати абсолютно нове обличчя, здатне примирити непримиренних і згладити наявні гострі кути. І людина "зі сторони" підійде тут якнайкраще.

– Про "свіжу кров" у політиці говорять уже не перший рік. Чому ж ми бачимо там одні й ті ж обличчя?

– Справді, ситуація нагадує колоду карт, і кожна здача – гірша за попередню. Всі головні особи в українському політикумі нам добре знайомі. Ми давно знаємо, чого від кожної з них очікувати, тож ілюзій просто не може бути.

Чому ми не виходимо за межі цього зачарованого кола? Тому що, на жаль, наш народ за минулі двадцять з гаком років не дуже змінився. "Совок" у душах і головах не виводиться. Особливо зараз, коли в риториці влади чуються до болю знайомі звороти й інтонації. Наші політики в обоймі вже десятиліття. Щоб утриматися на верху, вони змінюють партії, погляди, роблять протилежні заяви, постійно озвучують штампи. Біда в тому, що ці штампи працюють – такий наш менталітет.

Результат – плачевний: усі люто ненавидять політиків вищого ешелону, але в глибині душі усвідомлюють, що вибори президента – це серйозна річ і голосувати варто "за професіоналів". Так уже нам запаскудили мізки – адже довіра до телебачення й друкованого слова, як не крути, є.

– На нинішніх виборах новими обличчями можуть стати співаки та коміки. Це шанс для України чи навпаки – шлях у прірву?

– Насправді кандидат-шоумен нічим є не гіршим і навіть кращим за інших. Серед бонусів він апріорі має повсюдну впізнаваність. От тільки може перешкодити консерватизм народу, який щиро вважає, що політик – це професія. Але ж Сполученими Штатами Америки цілком успішно керував колишній актор – Рональд Рейган.

Вважаю, після тих персонажів, які "кермували" нашою країною, шоумен був би більш ніж доречним. І це не іронія. Є, звичайно, небезпека, що після потрапляння на високу посаду у кандидата може "розвалитися голова". Влада – підступна, вона ламала й не таких, але є шанс і на щасливий кінець.

– Ви вважаєте, що Святослав Вакарчук чи Володимир Зеленський можуть стати тими самими "психіатрами", які вилікують країну?

– Вакарчук – набагато меншою мірою.

Зеленський – це вища освіта, причому не гірша, ніж у деяких сучасних політиків. Це досвід управління. Це самоіронія та почуття гумору – цілком не зайві якості для державного управлінця.

Цей кандидат уже не юнак, міркує розсудливо. А головне, він не є джерелом "чорного" негативу, який буквально вирує навколо інших політиків. Звичайно, напевно є люди, які його недолюблюють, але до тієї бурі емоцій, яку викликають "справжні" політики, цим почуттям далеко.

– Чи є у Зеленського реальний шанс стати президентом? Старше покоління може "не переварити" такого нестандартного кандидата, а молодь просто не ходить на вибори.

– Ось тут, до речі, може спрацювати психологічна противага. Наперекір старшому поколінню, остогидлій владі, бездарній політиці тощо багато хто, можливо, піде й віддасть голос за актора та просто "свого хлопця". Перебити авторитет старих політиків можна лише впізнаваністю й харизмою. І того, й іншого у Зеленського вдосталь.

– Одна з претензій, яку висувають Зеленському, – це відсутність команди...

– Послухайте, він же не працює один. У нього вже давно сформована команда. Він не йде сам по собі. Тим паче, якщо він заявляє про президентські амбіції.