Польська криза, або Що заважає боротьбі із "Північним потоком-2", - Портников

"Прем'єр-міністр Польщі Матеуш Моравецький наголосив під час свого виступу в Європейському парламенті, що за допомогою газопроводу "Північний потік-2" Кремль може мати серйозний вплив на європейські країни. "Ми повинні з усією чіткістю сказати: це не економічний, а політичний проект", - підкреслив голова польського кабінету міністрів", - пише у своєму блозі політолог Віталій Портников, повідомляють Патріоти України, і продовжує:

"Ця жорстка позиція Моравецького вкотре демонструє, що у Варшави і Києва є стратегічні спільні інтереси - і це є куди більш важливішим, ніж суперечки на історичні теми. Україна і Польща приречені на співпрацю тут і зараз - щоб не відбувалося між їхніми народами в далекому і недавньому минулому. Приречені тому, що актуальною залишається головна історична загроза їхній державності і цивілізації, яка традиційно йде від агресивної і не здатної сприйняти європейські цінності Росії.

Однак не можна було не помітити, що європейських депутатів цікавили під час виступу Моравецького не стільки його погляди на "Північний потік-2", скільки ситуація в самій Польщі. Голова уряду виступав перед депутатами у день загострення конфлікту між виконавчою владою і головою Верховного суду Малгожатою Герсдорф, та ба, більше - з усім Верховним судом, члени якого в цьому конфлікті одноголосно підтримали свого голову. В Євросоюзі вважають, що польський уряд намагається встановити контроль над судовою владою і вже почали розслідування, яке повинно дійти до висновків щодо правомірності такого обвинувачення.

Практично Єврокомісія не може прийняти ніяких заходів проти Польщі, тому що будь-які її дії будуть заблоковані союзником польського уряду в Європейському Союзі - прем'єр-міністром Угорщини Віктором Орбаном. І це, до речі, ще один парадокс українсько-польських відносин - Варшава сьогодні реально залежна від Орбана, який блокує євроатлантичну інтеграцію України, підтримувану Польщею. Але головне все ж таки не в цій майже анекдотичній, але все ж сумній обставині.

Головне це те, що внутрішня політика польської влади і реакція на неї в ЄС послаблюють позиції Польщі в Євросоюзі і зменшують вагу тих справедливих слів, які вимовляють польські політики на міжнародній арені. Адже - незважаючи на наші конфлікти навколо політики історичної пам'яті або генерування внутрішньопольських криз - політика уряду "Права і справедливості" залишається послідовною і спадкоємною. Це політика протистояння кремлівському гегемонізму в умовах, коли багато країн "старої Європи" заради примарної вигоди готові зрадити принципи, на яких будувався Євросоюз. Шкода тільки, що значимість цієї польської політики є не настільки вагомою, як дотепер".