Цікава співпраця, або Хто штовхає Зеленського у політику (фото, відео)

До того ж, Святослав Вакарчук в останні роки навчався на кількох лідерських програмах в американських університетах. Тобто не можна сказати, що він від політики аж занадто далекий. Оскільки, в Україні існує величезний запит на нові обличчя, соціологи намагаються вставити у соцопитування якісь відомі прізвища, крім очевидних кандидатів, і побачити чи підтримує їх населення.

І виявляється, що підтримує. Згідно з даними останнього соціологічного опитування, який у вересні провів Київський міжнародний інститут соціології, за Святослава Вакарчука готові голосувати майже 8,5% виборців. Це люди, які вже визначилися зі своїм кандидатом. Враховуючи, що Вакарчук усе ще тримає інтригу – це високий результат. Він входить у ТОП-5 кандидатів і як я вже пояснила, можна зрозуміти чому. Нове обличчя, громадський діяч, небайдужий до долі країни.

Але є ще інший претендент, який мовчить і поки теж не підтверджує, що буде балотуватися у президенти. І це вже феномен цих українських виборів. Це лідер студії "Квартал-95" Володимир Зеленський. Опитування КМІС показує, що за нього готові голосувати 11,8 % українських виборців. Він лише на одну десяту відсотка поступається президенту Петру Порошенко і станом на зараз посідає третю сходинку у виборчому рейтингу.

В кінці 2017 року засновники "Кварталу" зареєстрували навіть політичну партію "Слуга народу". Вона має таку ж назву як і український телевізійний хіт, який створили Зеленський і його команда. Це дає підстави прогнозувати, що Зеленський готується не стільки до президентських, скільки до парламентських виборів.

І тут виникає найголовніше питання – навіщо? Адже у шоумена є успішний комерційний проект. Є проекти не тільки на телебаченні, але і в кіно. Його жарти про українських політиків досі користуються популярністю. При цьому він відкрито ніколи не підтримував ту чи іншу публічну акцію і його складно назвати активним представником громадянського суспільства.

Тому перша відповідь на запитання навіщо, виникає сама собою – це просто виборча технологія. Відомо навіть, хто її просуває. Це олігарх Ігор Коломойський, який при нинішній владі втратив один зі своїх головних активів "ПриватБанк" і бажає помсти. І ці вибори – прекрасний шанс для нього.

Проект Зеленського може відтягнути голоси у будь-якого кандидата, адже він спрямований на "противсіхів" – людей розчарованих і владою, і опозицією. І нинішні високі рейтинги Зеленського – прояв того, що насправді таких людей зараз багато. В Україні криза довіри до усього політичного класу. Зеленський може відібрати голоси і у Вакарчука. Тобто варіантів, як гратися з цим кандидатом дуже багато. Коломойському такий проект дуже вигідний і навіть не на президентських, а на парламентських виборах. Адже зараз у олігарха не має фракції у Раді, яка б була йому повністю підконтрольна.

Його представники є у різних політичних групах. А тут, за допомогою Зеленського, він може провести до Ради усіх потрібних людей. Але політична історія України доводить, що навіть технологічні проекти – це ризик для їхнього спонсора. Коли у них з'являється рейтинг, вони можуть піти у самостійне плавання і навіть змінити патрона.

Яскравий приклад – Олег Ляшко. Він був депутатом Ради, якому надавали ефіри на "Інтері" Сергія Льовочкіна, потім став самостійним політиком, головою фракції, а зараз співпрацює з Рінатом Ахметовим.

Та й не треба відкидати особистої думки Зеленського, який може вирішити все ж не йти на вибори і не гратися у ці політтехнологічні війни. Нагадаю, що колись дуже активно обговорювали можливу участь Андрія Данилка, тобто Вірки Сердючки у виборах президента. У підсумку Данилко на це не пішов. Вибори в Україні – це завжди шоу, але перетворення їх на відвертий фарс – теж не вихід і не змінить країну на краще. Тому думайте, кого обирати".