"У чому Путін перевершив Гітлера", - Дейнега (фото, відео)

"Максимум, що дозволено – показувати картинки, які ілюструють яскравість події футбольного свята в Росії. Я би хотів вам показати кілька. Наприклад, цю:

Вона зроблена понад 80 років тому на змаганнях зі стрільби, які проходили на олімпійських іграх у фашистській Німеччині. Вона багато у чому стала пророчою. Зверніть увагу на мішені. Мені особисто вона дуже нагадала ось цю картину українського художника Андрія Єрмоленка.

Чесно кажучи, я чомусь думаю що Путіну подобається, коли його порівнюють з Гітлером. Порівняння зі справжнім тираном, який завоював півсвіту і став символом абсолютного зла, пестять занижену самооцінку обколотого ботоксом карлика і його прихильників.

Гітлер дійсно був схибленим убивцею і закомплексованим маніяком, але він принаймні був послідовним. Він був поранений і мав почесні нагороди за першу світову війну як солдат. У той час як Путін міг би їх отримати лише за вправне носіння валіз за більш видатними політиками 90-х.

В чому Путін дійсно перевершив Гітлера – так це у статках. І ніщо їх так не підіймає – як екзотичні будівництва до великих спортивних подій. Ну, таких як олімпіада чи футбол. Тут усі об’єкти дуже різні, кошториси складні, будівництво унікальне і виправдовує будь-який бюджет. Як постсовкові проросійські політики уміють красти гроші на подібних подіях ми з вами змогли побачити під час власного Євро. Тоді урядом Азарова за підтримки президента Януковича було освоєно близько 5 мільярдів доларів.

У квітні 2007 року ми виграли право на проведення Євро-2012, а у липні того ж року Росія виграла право на проведення олімпіади у Сочі. Через три роки вона виграє і право на проведення Чемпіонату світу з футболу.

Олімпіада у Сочі обійдеться росіянам близько 50 мільярдів доларів і стане рекордно дорогою. Чемпіонат з футболу буде утричі дешевшим, але все одно стане найдорожчим Чемпіонатом усіх часів. І це не зважаючи на те, що Росія вирішила не виконувати кілька своїх гучних інфраструктурних обіцянок.

Цей випуск виходить у записі. Ми впевнені що до кінця чемпіонату іще будуть гучні інформприводи, але можемо припустити, що нічого не зміниться глобально. І дозволимо собі підвести підсумки. Чемпіонат відбувся і досягнув своїх цілей. Росіяни змогли забезпечити безпеку і теракти, які в Росії, зазвичай, коять власні ж спецслужби. Матчі при незаповнених трибунах були, але не часто. Стадіони було побудовано не завжди якісно, але вчасно.

Не сталося і надто кривавих сутичок поліції з фанатами. Це дало росіянам змогу відчути як це – коли у твоїй країні поліція охороняє спокій, а не збиває бабло. Можна вважати що на кілька тижнів вони опинилися у трішки кращій країні. До Чемпіонату в російських слідчих ізоляторах навіть поставили унітази та телевізори, щоб не привчати іноземних фанатів до звичаїв країни, у більшості шкіл якої туалет може бути лише такий і надворі.

І саме головне – не відбулося спортивного бойкоту. Як не відбулося і відміни футбольного свята організаторами. Так само як у свій час не відмінили і олімпіаду в Німеччині. 80 років тому міжнародний олімпійський комітет прислав до Берліну делегацію з перевіркою. На час її візиту нацисти прибрали усі ознаки дискримінації, такі як таблички про небажаність євреїв у закладах, або інших неприємних побажань у їхній бік. Можна сказати, що у ті дні євреї у Німеччині теж відчули себе краще на дуже короткий час.

Делегація тоді вирішила що спорт поза політикою і не стала переносити місце проведення олімпіади. Це була найбільш ганебна історія за усі час існування МОК. Вони за неї вибачались, але вибаченнями не виправити минуле. На відміну від МОК у ФІФА такої плями на власній історії не мали і, вочевидь, вирішили її створити, не відмінивши футбольний Чемпіонат ні після анексії Криму, ні після почату війни на Донбасі, ні навіть після збиття малазійського Боїнга.

Більшість країн учасниць обмежилися у кращому випадку вираженням занепокоєння і так званим дипломатичним бойкотом. Це така форма протесту: коли твої футболісти та вболівальники на матч їдуть, а дипломати та посадовці – ні. Тому з міжнародного товариства побачити на російських аренах когось було важко. Думаю що з інших причин, але навіть голова Північної Кореї бути не зміг.

Спортивного бойкоту не було з різних причин. Ну по перше за бойкот поточного чемпіонату країна автоматично не допускається до наступного. А по друге – давайте запитаємо що ми як країна зробили для того щоб надихнути на це інших? Ну серйозно? Ми навіть не працювали з ультрасом інших країн, хоча я впевнений, що хорватські вболівальники легко б змогли заспівати відому кричалку про Путіна, або якусь іншу, скажімо, на підтримку Олега Сенцова. Але хіба з ними хтось працював?

Ми вчергове програли інформаційну війну в середині і назовні. Не заборонили законодавчо його трансляцію і це дозволило в чергове оцінити кількість людей, в головах яких досі немає зв’язку між футболом у країні агресорі та десятками убитих нею українців тільки за час проведення Чемпіонату.

Чемпіонат в чергове показав що нам як нації іще треба рости й рости. І що видалення своєї сторінки "Вконтакті" чи відмова від перегляду футболу у країні, яка закидує мінами сусідній двір – це для багатьох з нас недосяжний максимум зусиль. Зате Кремлю вдалося під шумок загальної радості просунути кілька непопулярних реформ. Зокрема, було підірвано один зі стовпів руського міра, яким туди так люблять заманювати інших – російські пенсії. Тепер на пенсію там ітимуть пізніше. У випадку чоловіків – в середньому на півтора роки раніше смерті.

Такий удар по базовому електорату Путіна свідчить лише про одне – що у Кремля проблеми, серйозні проблеми з грошима і заради їх вирішення – вони вперше за довгий час готові іти на суттєві електоральні втрати. Крім того, в Росії підвищать ПДВ. Цей крок не лунав так гучно як пенсії, але він призведе до серйозних довгострокових наслідків для бізнесу. І точно сповільнить і без того кволі спроби російської економіки піднятись.

І у цьому для нас є дві новини: Хороша полягає у тому, що поступове виснаження Росії іде за графіком, а значить що далі під ніж підуть і видатки на її армію та утримання Донбасу. А погана новина така: це остання велика міжнародна подія у тоталітарній Росії. Після пенсійної реформи рейтинг Путіна упаде і він буде його підіймати так, як уміє. Так як він це уже робив у 2014-му і питання лише у тому на кого тепер він нападе, і що робити, якщо для нападу він знову обере нас".