Про це у своєму блозі пише письменник Юрій Андрухович, передають Патріоти України.
"Це все почалося ще з Кучми, коли він, в ніч на 2003-й, вітав українців з Новим Роком. Новорічне звернення зняли вдома на президентському дивані, зі святковою ялинкою, при каміні, з онуком і песиком. Після касетного скандалу, масових протестів "Україна без Кучми" і кількох, як на ті часи, жорстких розгонів образ президента потрібно було хоч якось вилюднити. "Новий рік – сімейне свято. Зустріну його з сім'єю і я. Як батько і як дідусь", – запевняв Кучма, пестячи свого кудланя. І додав ще одну фразу, що на деякий час виявилася знаменитою: "Всі щось роблять, і ніхто ні за що не відповідає".
Мені той виступ запам'ятався не так сам по собі, як сатиричною віршованою післямовою мого друга Ірванця. Останню строфу можу зацитувати й сьогодні:
На очах у цілої держави
В ніч, яка вела у майбуття,
Нам так делікатно побажали
Гарного собачого життя...
Віктор Ющенко став наступним. І наступним президентом, і взагалі – наступним політиком, який узяв на озброєння вдячну тему щасливої родини. Маленькі янголоподібні діточки, патріотична дружина-українка (і не проста, а з Америки, ще й така, що зреклася тамтешнього громадянства заради історичної батьківщини!). Дім, повен статків і до статків. Ікони, антикварні реліквії, трипільські черепки й вишиванки, рушники й кобзарі. Голосуючи за нього вперше на президентських виборах 2004-го, певна російськомовна сусідка, що, як то зазвичай пенсіонери, була ідеальним об'єктом телевізійної політичної реклами, зробила свій вибір у максимально зрозумілий спосіб: "Лучше кормить детей, чем зека".
Що ж, так воно і сталось. Подіяло. Хоч і від зека (про нього ще буде) нікуди ми не ділися.
Але надалі сімейними цінностями та заманливою телекартинкою добробуту, любові й затишку з перемінним успіхом поспекулювали всі, кому лиш дозволяла відповідна фінансово-політична група зі своїми телеканалами. Діти кандидатів і депутатів не вилазили зі світських новин. Дружини збирали гроші на церкви, ліки і боротьбу зі СНІДом. А всі вони разом вінчалися, народжували дітей, самовіддано вболівали за долю України, продукуючи все привабливішу телекартинку свого безпрецедентно щасливого родинного життя.
Подивіться, немов казали вони, як у нас усе чудово! Ми одне одного поважаємо й кохаємо. Ходимо до церкви, вшановуючи Різдво та Великдень. У нас любов, камін, квартира й діти. Віддайте нам за це ваші голоси.
Щиро кажучи, вони й не зауважували, як тим самим принижували нас. Та що там вони – ми й самі того не зауважували! Ніби ми – якісь суцільні безхатченки й безбатченки, непутящі вуркагани, а ось прийдуть до влади тямущі батьки й огорнуть нас турботою своєю й теплом, підітруть шмарклі, віддадуть до школи, нагодують і взують – то й будуть люди з нас. Отак вони не припиняли демонструвати традиційні родинні цінності у власному виконанні.
Всі вони – й навіть окреслений вище зеком Янукович. Було ж і в нього відео з дружиною та внуками. І зі самим собою – по-домашньому, щоб ніхто не врік і не позаздрив, у спортивному костюмі, капцях, ще й золотий ланц на шиї як особливий символ батьківства.
Було й загуло. Навіть Ютуб уже про це не пам'ятає. Не той виявився з баті батько – слизький і зрадливий. Усіх поздавав, зі своїми включно.
Проте всі ті спроби потрактувати нас за сирітських дітей і вкотре розвести, как котят, чомусь не хочуть залишатися в нашій історії, не осідають у ній та й научкою ніяк не стануть.
Бо от і 2019-й надворі. Але знову, дивлюся, нас уже звично заманюють своїм родинним, святковим і затишним. Ніби кожне з нас має насправді не президента собі обрати, а омріяну родину, яка прийняла б, адаптувала до свого теплого, достатком сповненого дому з вічного нашого дитбудинку. Ніби ми не справного чиновника маєм найняти на власне ж грошове утримання, а знайти собі провідника роду, голову сім'ї, матір-берегиню, отця-годувальника.
Слухайте, хочеться їх зупинити в усій тій безцеремонності – у нас же є (чи в кожному разі були) батьки – справжні й, на відміну від вас, наші рідні. Ми ніякі не сироти, хоч якщо вже й так, то не ваше це діло. Перестаньте вже нас дитинізувати і позвільняйте, до бісової мами, всіх ваших політтехнологів. Ми, щоб ви знали, дорослі."
Другий раунд переговорів між Україною та Росією, що має відбутися в Туреччині, навряд чи принесе відчутні результати, адже Москва продовжує затягувати процес врегулювання війни. Про це в етері Еспресо розповів журналіст Віталій Портников, передають Пат...
Військовий експерт Сергій Грабський застеріг від паніки через активізацію бойових дій на північному сході України. За його словами, наступ російських сил на Сумщині є частиною другорядних ударів і не становить основної загрози на фронті. Про це Сергій ...