Ні флот, ні берегова охорона ЗСУ не розвиваються належними темпами, і справа не лише в браку коштів, а в неналежному розподілу ресурсів, переконують експерти
Російський флот ігнорує виняткові економічні зони своїх сусідів, не тільки на Балтиці, але і у басейні Чорного моря. І тут йдеться не лише про Україну, зазначають Патріоти України. І НАТО і Україні пора серйозніше поставитися до ситуації в Чорномор'я.
Якщо розглядати військово-морський флот Росії з погляду витрат на оборону, то він здається забутим пасинком російських військових сил. Але це не так, пише старший науковий співробітник Atlantic Council Стівен Бланк. З огляду на розгортання і активізацію цих військ. Минулого року Москва використовувала флот стратегічно: даючи зрозуміти сусідам, які потенційні економічні і військові загрози на них чекають.
Під час недавніх навчань, які проводить РФ у Балтійському морі, російський флот не раз ігнорував виняткові економічні зони Швеції та Латвії: через що місцевий повітряний і військово-морський рух було частково зупинено. Така демонстрація сили, спрямована показати зневажливе ставлення Москви до суверенітету сусідів, звична для російських чиновників і військових. І не обмежується Балтійським морем.
В Україні Москва побудувала міст, що з'єднує Крим з РФ, і тепер навмисно заважає українським торговим судам ходити в Азовському морі. А тим часом Чорноморський флот перебуває в повній бойовій готовності, щоб захистити захоплені Росією українські бурові платформи. Російські судна затримують українські комерційні судна поблизу Одеси. І, нарешті, минулого тижня Москва організувала несанкціоновані переміщення військ у районах Молдови, що межують з Україною: демонстрація здатності атакувати Одесу з суші.
За межами України румунські офіційні особи зазначають, що, окупувавши Крим і, таким чином, досягнувши морського кордону з Румунією, Москва зараз вторгається і в румунські територіальні води. Між військово-морськими діями РФ у цих водах і постійним розгортанням сил у Леванте і Середземномор'ї є зв'язок: НАТО і Україні варто серйозніше поставитися до ситуації в Чорному морі і морської безпеки загалом.
Можливо, на майбутньому саміті 11-12 липня альянс приділить особливу увагу Чорному морю. Однак поки Україна повинна подбати про себе сама.
Це означає, що Міноборони країни пора згадати про свій флот і використовувати ресурси, які пропонує Вашингтон та інші члени НАТО для зміцнення військово-морської оборони України. До речі, відмова міністерства від пропозицій розвивати потенціал для захисту узбережжя, починаючи від наземних сил і поступово розширюючись до морських, для західної аудиторії так і залишилася незрозумілою. Виходить, Україна не використала всіх можливостей, щоб розвинути свій військово-морський потенціал. Через це Міноборони і уряд в очах Заходу виглядають нерішучими і некомпетентними.
Україна – найбільш уразливий гравець в цій ситуації, і Заходу буде значно важче захищати Чорне море з таким зневажливим ставленням з її боку. Але ж питання захисту Чорного моря – це ще і в певному сенсі перевірка готовності Києва вживати необхідних військово-політичних заходів щодо власного захисту. Це може стати шансом для країни домогтися того, чого вона так давно прагнула: переконати скептично налаштованих членів НАТО щодо її участі в альянсі.
Якби Київ доклав усіх зусиль, щоб надати розголосу цій проблемі і протистояти їй, український народ було б простіше захистити. Втім, не тільки його: ще і три приморські держави-члени НАТО – Румунію, Болгарію і Туреччину, а також Грузію, на яку Росія ще й чинить сильний тиск.
Нарешті, слід пам'ятати: Росія не будує великих капітальних кораблів, проте виготовляє менші фрегати і корвети, а також у неї є нові підводні човни. Всі разом вони становлять собою серйозну загрозу аерокосмічним операціями НАТО. До того ж, вони можуть забезпечити захист наземним військам, які посягають на сусідні території – Україну і країни Балтії. (Саме це російські радники запропонували Єгипту в 1973 році у Війні Судного Дня: результати були далекосяжними).
Так, імовірно, у Росії є можливість вести лише обмежені війни із застосуванням звичайних озброєнь. Але саме завдяки таким війнам вона може добитися глибинних стратегічних змін.
На найближче майбутнє перед НАТО і Україною стоїть одне з найважливіших завдань: посилити свою оборону в морі.
Переклад НВ
Приєднуйтесь
