"Какая разніца, кто нам будєт платіть зарплату. Ну, билі ми в СССР, потом в Украіне, сєйчас вєрнємся в СССР", - Степова про "вату" на Донбасі і її гіркі сльози

"Росія почала зменшувати фінансування Донбасу. Російські добровольці-іхтамнєти отримують зарплату день в день, секунда в секунду, а ополченці ні. Окрім цього в "ЛДНР" масово скорочують бюджетників, а в міністерстві вугільної промисловості є наказ після нового року закривати шахти. Ось такі новини з окупованого Донбасу", - пише у своєму блозі Олена Степова, повідомляють Патріоти України, і продовжує:

"Взагалі-то, шахтарі - фундамент руського міру у 2014-му. На той час у Свердловську працювало 15 тисяч чоловік, у "Ровенькахантрацит" – 14,5 тисяч. Ще 12 тисяч в "Краснодонвугілля". Це дуже великі цифри, але коли почалися оці призиви до руського міру, я вам скажу чесно, серед шахтарів не було масовості. Виходила місцева влада, комуністи бігали, але не було такого як на Майдані, що стояв мільйон людей. Стояли на площі якісь сині, пудпухші, хтось бурчав "поживєм как в Росії", "назад в СССР". На референдумі кожен голосував за своє – хтось за "ЛНР", хтось за Москву, хто за ще щось. А от більшість шахтарів говорила "какая разніца, под кем бить? Какая разніца, кто нам будєт платіть зарплату. Ну билі ми в СССР, потом в Украіне, сєйчас вєрнємся в СССР. Какая разніца - лишь бі деньги платілі. Деньги не пахнут — билі грівни, будут рублі".

Так от провина за те, що відбулося з нашими містами, за кожного загиблого від голоду, пострілу, мародерства, за кожну зґвалтовану жінку, за кожну дитину, яку вивезли в Росію в рабство і яка пропала безвісті - лежить на кожній оцій людині яка казала — какая мнє разніца? Донбас можна було захистити, якби оця вся маса шахтарів, я вже не кажу про інших містян, вийшла на кордон на зустріч танкам. Путін би побоявся такого розголосу і проти 100 тисяч людей ці танки не поїхали б. А якщо би і спробували, то це були би просто величезні втрати".