"Більше, ніж пам'ять, або Чому визнання Голодомору - це заочний суд над СРСР та Росією", - блогер

"Визнання Голодомору геноцидом - це не просто відновлення історичної справедливості. Це спроба назвати політику Радянського Союзу словами, які передають її суть. Такий собі неповний і обмежений замінник Нюрнберзького трибуналу", - пише у своєму блозі Тарас Паньо, повідомляють Патріоти України, і продовжує:

"Сенат Сполучених Штатів визнав Голодомор 1932–1933 років геноцидом українського народу. Рішення було прийняте одноголосно. Аналогічну резолюцію затвердив і Комітет із закордонних справ Палати представників Конгресу. Наразі документ очікує розгляду на пленарному засіданні, і шанси на те, що він буде прийнятий, близькі до стовідсоткових.

В такий спосіб результати роботи Комісії США по голоду в Україні рівнісінько через 30 років (а ще - після двох революцій в Україні, після початку війни з Росією, після нових десятків тисяч вбитих та мільйонів біженців) нарешті, були використані Конгресом США. Джеймс Мейс, керівник тієї комісії, за той час встиг і в Україну переїхати, і на Троєщині пожити, і в Києво-Могилянській академії повикладати, і лягти на спочинок в українську землю на Байковому кладовищі, так і не зрозумівши, чому "справа його життя" (а він особисто опитував тисячі свідків Голодомору) так і не отримала юридичних наслідків. Отримала. Просто трохи із запізненням.

З одного боку, нічого надто важливого у цій історії ніби і немає. Братські могили на Східній та у Центральній Україні, свідчення істориків та розповіді нечисельних вже очевидців важать - чи, принаймні, повинні би важити для нас - більше, ніж резолюції Конгресу США. Які мертвих з могил не піднімуть, і моралі російського керівництва, звичайно, теж не змінять.

З іншого боку, міжнародне визнання Голодомору геноцидом - це демонстративний удар по країні, де дотепер розпад людожерського СРСР вважають "найбільшою геополітичною трагедією". По країні, керівництво якої і дотепер здійснює жорсткий дипломатичний тиск на міжнародну спільноту, щоби уникнути такого визначення Голодомору. Де навіть "вегетаріанець" (у порівнянні з Путіним, звичайно) Медвєдєв, за даними Вікілікс, надсилав, наприклад, Алієву листи, що в разі, якщо Азербайджан визнає Голодомор геноцидом в ООН, "то ви маєте забути про Нагірний Карабах взагалі".

Де, будемо чесними, навіть чимало поважних західних держав - та ж Велика Британія, для прикладу, користуючись хитрою юридичною софістикою, визнавати Голодомор геноцидом відмовились. Та й американські законодавці, будемо відвертими, не надто поспішали з цим рішенням. Що ж змінилось за ці роки? Ну, змінилось, звичайно все, але що послужило поштовхом до прийнятого рішення?

Схоже, тільки в останні роки у США повірили, що Україна готова розірвати стосунки із радянським минулим. Окрім того, західному світу стала байдужою думка Росії, де визнання Голодомору в Україні дотепер є "предметом сучасних політичних спекуляцій". Це в офіційному рішенні Держдуми на цю тему так сформульовано.

Тому Конгрес, врешті-решт, і прийняв рішення, яке в США і без федеральної влади мало юридичну силу в більш ніж десятку штатів. Втім, виключно геополітикою та ляпасами Росії роль цього рішення, звичайно, не обмежується. Звичайно, тим трьом, чотирьом чи шести мільйонам українців, що безвинно зустріли тяжку, нелюдську смерть, може, вже й все рівно, що про те все сказали американські конгресмени. Втім, і то не факт.

Але не все рівно мало би бути нам. Хоча б тому, що речі, назвавши їх справжніми іменами, можна їх по-справжньому осмислити. Бо якщо Голодомор - це "спільна трагедія народів, які колись входили в Радянський Союз" (як вважав Володимир Федорович Янукович) - то, виходить, була і "родина братніх народів", і "спільні трагедії", а там, гляди, і "спільні радощі" знайти можна.

А коли був геноцид, і це визано не тільки українською владою, але й світом - ну, крім Росії, звичайно, яка фактично взяла не себе відповідальність за злочини радянського режиму - то говорити про "братні народи" Радянського Союзу - це все рівно, що говорити про "досягнення народного господарства в Німеччині" на тлі списків убитих під час Голокосту. Радянська система не пережила свого Нюрнберзького трибуналу - хоча в етичному плані нічим від німецького нацизму не відрізнялася. Саме тому на світі існує тепер путінська Росія І саме тому світ повинен провести якийсь аналог цього трибукнлу бодай в заочній формі. І мільйони замучених голодом українців - це буде один із вагомих пунктів такого звинувачення".