"Другий прокурор мені не потрібен", або Як Медведчук допомагав судити Стуса (фото, документи)

Про поведінку адвоката Віктора Медведчука на суді поета Василя Стуса відомо з матеріалів справи, яку завів Слідчий відділ Комітету державної безпеки УРСР 13 травня 1980 року. Через два дні Стуса арештували, повідомляють Патріоти України.

Звинувачували у тому, що виготовляв, зберігав і розповсюджував "з метою підриву та ослаблення радянської влади ворожої літератури, що порочить радянський державний і суспільний лад". Інкримінували написання листів правозахисникам Андрію Сахарову, Петру Григоренку, Левку Лук'яненку, Анні-Галі Горбач з Німеччини, члену "Міжнародної Амністії" Кристині Бремер, лист до Президії Спілки письменників України, віршів "Безпашпортний закріпачений", "Існує тільки дві форми", "Ось Вам сонце, сказав чоловік з кокардою", "Колеса глухо стукотять".

3 вересня 1980 року обвинувачений звернувся із заявою, в якій прохав надати можливість ознайомлюватися зі справою за допомогою "міжнародного адвоката" залученого з організації "Міжнародна амністія" чи "Пен-клуб". Пояснив: "Інститут політичної адвокатури в СРСР практично відсутній (на судах офіційні адвокати СРСР виконують функцію другого прокурора). А другий прокурор мені не потрібен".

Адвокат Віктор Медведчук взявся за справу 24 вересня 1980 року. Тоді ж написав заяву про надання дозволу на побачення в СІЗО КДБ УРСР з підсудним "для согласования вопросов, касающихся его защиты в суде". Деталі їх розмови невідомі. Ця інформація захищена адвокатською таємницею.

"Коли Стус зустрівся з призначеним йому адвокатом, то відразу відчув, що Медведчук є людиною комсомольського агресивного типу. Він його не захищає, не хоче його розуміти і, власне, не цікавиться його справою. Василь Стус відмовився від цього адвоката", - пригадував дисидент Євген Сверстюк.

О 10 ранку 29 вересня 1980 року розпочався судовий розгляд справи в Київському міському суді на вулиці Володимирській. Процес відбувався в закритому режимі. На засідання не допустили навіть дружину Стуса Валентину Попелюх.

Свій захист Стус здійснював самостійно. Заявив відвід всьому складу суду, розпочавши його словами "Любий склад суду" посилався на те, що радянський суд за визначенням не може розглянути його справу об'єктивно.

Підсудний також заявив клопотання про надання можливості бути присутнім в судовому засіданні представникам міжнародних організацій — комісії по правам людини ООН, "міжнародної юридичної асоціації — міжнародна амністія".

"Я вимагаю, щоб у судове засідання мали доступ представники зарубіжної і радянської преси, а також ті особи, які хочуть бути присутніми у судовому засіданні", - сказав Стус.

Медведчук не підтримав ні заявлений відвід, ні клопотання підзахисного. Заявив, що покладається "На розгляд суду". Тому прохання поета відхилили.

"Я відмовляюсь від адвоката Медведчука і взагалі від любого радянського адвоката. Я вимагаю адвоката з міжнародної правової організації", - заявив Стус.

Прокурор попросив відхилити клопотання Стуса, бо така участь не передбачена радянським законодавством. На думку прокурора, участь Медведчука в процесі обов'язкова, бо "підсудний не має юридичної освіти і свої інтереси сам не зможе в повній мірі захистити". Тут Медведчук погодився.

Після роз'яснення прав обвинуваченому Стус заявив, що йому потрібен перекладач "на той випадок, якщо свідки будуть давати покази російською мовою".

Заслухавши обвинувальний висновок Стус сказав: "В чому саме обвинувачують мені зрозуміло. Але винним я себе не визнаю".

Виходячи з цього, захисник мав би будувати свою стратегію захисту. Але адвокат обирає інший шлях. Стус відмовляється давати покази, обирає тактику мовчання та ігнорування. Суд починає досліджувати матеріали справи – листи поета, його вірші, висновки експертизи, а також проводить допит свідків.

Один зі свідків обвинувачення — Сірик Микола Іванович — стверджував, що начебто зустрічався з поетом у штрафному ізоляторі, коли той відбував попередній строк.

"Я пришол к выводу что Стус откровенный враг Советской власти", — заявив Сірик. Далі стверджував, що Стус йому говорив, "что украинцы хотят выйти из "оккупации" России. Стус предлагал вести против Советской власти террористические акты", "он призывал меня вести против Советской власти агитацию и пропаганду аж до террора, что все средства против Советской власти хороши".

На це Стус обурився: "Сірика я не знаю, це провокатор. Я з ним не знайомий і ніколи й словом не обмовився". Медведчук тим часом мовчить. Він не ставить цьому свідку жодного запитання.

Зате при допиті відомої представниці дисидентського руху Михайлини Коцюбинської, яка дала позитивну характеристику Стусу, він запитую про те, як свідок може охарактеризувати політичні погляди Стуса, а також про вірші поета, які мають антирадянську спрямованість.

"Я не буду відповідати ні на які питання в цьому суді, який Стус не визнає чинним. Я буду давати свідчення тільки в тому суді, де Василь Стус буде звинувачувати, а не сидіти на лаві підсудних", - каже інший свідок Світлана Кириченко.

За це суд оголосив ухвалу, якою порушив кримінальну справу відносно Кириченко. Вона отримала 3 місяці виправних робіт та постійне переслідування.

Далі суд перейшов до стадії дебатів. Прокурор Армасов попросив для "особливо небезпечного рецедивіста" 10 років позбавлення волі та 5 років заслання.

"Товариші судді! – взяв слово Медведчук. - Предметом судового розгляду, ось вже на протязі трьох днів являється кримінальна справа по звинуваченню Стуса Василя Семеновича. Кваліфікацію його дій я вважаю вірною.

Але при винесенні вироку я прошу урахувати всі обставини, які характеризують особу підсудного, його відношення до праці, фізичний стан та стан здоров'я, всі ці обставини заслуговують уваги і потребують ретельного вивчення з Вашої сторони.

Це пов'язано не тільки з вимогою закону але й з тим, що тільки враховуючи їх при обранні міри покарання Ваш вирок, винесений в нарадчій кімнаті, буде обґрунтований та справедливий".

Василю Стусу слова не дали.

У розписці, складеній дисидентом після ознайомлення з вироком написав:

"До протоколу вважаю за необхідне внести такі уточнення:

- Я вимагав розглянути в судовому засіданні головне питання — злочин скоєний КГБ УРСР перед Українським народом та його культурою. Я вимагав судити КГБ УРСР як терористичну організацію;

- Я вимагав оголосити та надати мені для користування Загальну декларацію прав людини, прийняту ООН, матеріали Хельсінкських домовленостей — і суд, і протокол обійшли ці вимоги;

- Суд ухилився від розгляду питання про застосування до мене фізичних тортур в СІЗО КГБ 07.08.1980, а в протоколі не зазначив ні про мої вимоги судити винних у розправі, ні про саму наявність таких заяв — вимог;

- Мені не дали виголосити своєї звинувачувальної промови - останнього слова, суддя заборонив мені говорити".

Вирок оголосили 2 жовтня 1980 року - 10 років позбавлення волі та 5 років заслання. Стус вирішив його не оскаржувати — не мав віри в радянські суди.