"Якщо нас мало, то це не означає, що ми не праві": Як це - бути патріотичним учителем на Донбасі?

Колектив продовжував підпорядковуватися українському Міносвіти і вчити дітей за українськими підручниками. Стіни ПТУ вночі вкривалися синьо-жовтими кольорами. Мотором спротиву «ДНР» була педагог Гірняцього ПТУ Інна Долгушина. Як це – бути вчителем-патріотом у маленькому містечку на Донбасі, принципового розмовляти українською в російськомовному середовищі, та як виховувати донбаську молодь? Про це - розповідь самої вчительки – з нагоди Міжнародного дня вчителя, який цього року відзначатимуть 7 жовтня, повідомляють Патріоти України.

– Почуваєтеся такою собі «білою вороною» у Гірнику?

– Я не можу сказати, що саме через свою професійну діяльність я відчувала якісь «косі» погляди, тому що багато колег також підтримують мою точку зору. У нас є спільна з ними точка зору щодо цієї ситуації, щодо війни в Україні.

– Є такий вислів, що кожній людині має пощастити в трьох речах: «У кого народитися, у кого вчитися, і на кому одружитися». У мене також був викладач такий, викладач із історії, і, напевно, за всі свої погляди, за свій патріотизм, за свою любов до України я зобов’язана в першу чергу йому.

– Чи знаєте, що про вас говорять у місті за спиною – та як до цього ставитеся?

– Я живу в маленькому місті, де всі знають одне одного. Звісно говорять, але я про це не хочу знати. Мене це не цікавить.

– Як це – бути патріотичним учителем на Донбасі?

– Найважче – прийняти те, що ти будеш в меншості. Але треба розуміти, що якщо нас мало, то це не означає, що ми не праві. І все, не треба це сприймати як якусь велику трагедію.

– У вас є рецепт, як українізувати Донбас?

– Українізація має бути лагідною. І не треба загострювати на цьому увагу, не треба на це звертати увагу зайвий раз. Просто треба говорити українською всюди. Не лише на уроках, як того вимагає законодавство, але і на перервах, у повсякденному житті.

Наприклад, якщо це якесь листування з учнями за допомогою месенджерів, то це обов’язково також має бути державною мовою.

Оглядаючись на те, ким виростали наші учні, ми можемо подивитись на результат. Було не дуже приємно, коли наші ж учні стояли на блокпостах сепаратистів, або навіть поїхали воювати. Так, у нас були такі, хто поїхав воювати за бойовиків. Певно, щось ми робили неправильно. Але є учні, які нагороджені президентом України, наші військовослужбовці, якими ми пишаємось.

– Що б ви побажали вашим колегам на Донбасі у День учителя?

– Коли я закінчила університет і пішла працювати у школу – а це було 15 років тому – у мене також була наставниця, на той час вона була директоркою школи. Вона була російським філологом. І я дуже переживала, що щось у мене буле складатися неправильно, щось я робитиму не так, кожну ситуацію я пропускала крізь себе. І вона мені завжди казала одну фразу: «Инночка, главное, чтобы у тебя в семье все было хорошо». Я б хотіла побажати своїм колегам, щоби вони могли вчасно вимикати режим вчительки і приділяли якомога більше уваги саме своїй родині. Тоді все буде добре.