Ігри з агресором: "Чому 1+1 помиляється, не вважаючи Оксану Марченко ворогом", - блогер (відео)

"Чи мають діти відповідати за вчинки батьків? Швидше ні, ніж так", - пише у своєму блозі літературознавець Гриць Якович Вареник, повідомляють Патріоти України, і продовжує:

"Принаймні праву руку голови «Нафтогазу» Коболєва - Юрія Вітренка - нема сенсу винуватити в тому, що його мати наламала чимало дров і готова робити це знову, якщо дадуть можливість. Виявляється, що син відвертої сепаратистки з проросійськими поглядами може вирости нормальною людиною і сумлінно працювати на державу. Але варто лиш подивитися на сина нацистського прихвосня, а згодом і стукача КДБ Віктора Медведчука, як напрошується думка про неодмінне виключення з правила.

Чи мають дружини відповідати за вчинки своїх чоловіків? Тут моральна дилема вже є значно гострішою. І мова не про чисельних серійних вбивць на зразок Чикатила – в таких випадках жінки зазвичай до останнього ні про що не здогадуються. Як бути з докорами власного сумління, коли чоловікові гроші та нові можливості, що відкриваються завдяки ним, переважають зрадницько-ворожу позицію та роботу проти батьківщини? Зазвичай будь-які докори відсутні, і Оксана Марченко не першою та не останньою опинилася в подібній ситуації.

А генеральний директор каналу «1+1» Олександр Ткаченко, виявляється, вміє дивувати. Причому дивувати неприємно. Він не вбачає нічого критичного у появі Оксани Марченко серед учасників нового сезону одного з провідних проектів каналу, шоу «Танці з зірками». А все тому, що не вважає її ворогом на відміну від її одіозного чоловіка. І не має до неї жодних претензій з професійної точки зору. Питання про сегмент телеаудиторії, який «Плюси» гіпотетично спробують перетягнути до себе таким чином, дозвольте поки лишити відкритим, адже на порядку денному є дещо більш нагальне.

Так, дружина Медведчука на українському телебаченні світилася здебільшого у розважальних програмах, що дає декому привід говорити про відсутність у неї якоїсь радикальної політичної позиції. Так, вона не робила жодних закликів на політичну тематику, обмежуючись банальними фразами та широкою посмішкою. Але давайте говорити відверто: екранне довголіття Оксані забезпечила не виняткова телегенічність, а перш за все чоловікові грошики. Ті самі грошики, які він перманентно отримує від Москви якщо не для розвалу України, то для перетворення її на московський сировинний придаток.

Не будемо забувати, що на Марченко записані усі відомі активи Медведчука. Яким чином вони були нажиті – мабуть, українцям не треба нагадувати. Таким чином, схоже на те, що в на «Плюси» запросили найбагатшу учасницю в історії цього шоу (вибач, Камаліє, ти знову програла).

Жарти жартами, але для «Плюсів» подібні диверсії – далеко не нові. Ніхто не забув і про те, як під час Помаранчевої революції «1+1» несамовито працював на поразку революціонерів та Віктора Ющенка зокрема. «Інтер» тоді сприймався багатьма, як частина російських, а не українських реалій, скромна ще медіагрупа Ахметова лише починала виповзати на загальноукраїнську орбіту, в «УТ-1» особливої віри ніхто не мав. Зате був рейтинговий канал з українською мовою мовлення, інформації від якого громадяни довіряли. І не дивно, що саме тут Медведчук на правах голови адміністрації президента Кучми поширював темники через свою маріонетку Піховшека та найманців Корчинського та Джангірова, оскільки Януковича протягнути нагору треба було будь-якою ціною.

Дуже символічно, що п'ятнадцять років потому саме оновлена редакція ТСН – служби новин, що коли не надто витончено влаштовувала чорний піар першому Майдану (за що трохи запізно, але покаялась) – стала ініціатором колективного звернення до керівництва каналу та небайдужих громадян. Їх присутність Оксани Марченко серед «зіркових партнерів» бентежить щонайменше через необхідність дотримуватися професійної гігієни в середовищі колег. І зрозуміло, що учасники такого штибу на комерційно вигідні проекти просто так, задарма не потрапляють.

Але боса каналу – Олександра Ткаченка - позиція підлеглих не надто бентежить. Він наголошує на тому, що кожен працівник має право на власну думку, і гендиректор стоятиме на своєму так само, як і колектив журналістів. Також колись прогресивного журналіста анітрохи не дивує, що частина персоналу з певних причин колег з ТСН не підтримала. Адже запрошувати когось на шоу чи ні – це перш за все прерогатива керівництва. При цьому Ткаченко дуже ображається, колись хтось порівнює «1+1» із «Інтером»: ми, мовляв, живемо і різних парадигмах і по-різному розуміємо поняття свободи. Та між рядків очевидно читається наступне – якщо каналу Фірташа та Льовочкіна можна регулярно та безкарно бруднитися, то чому нам (каналу Коломойського) не можна цього хоча б раз?

На додачу досить кумедно звучить і сентенція з серії «спочатку досягни, потім критикуй»: перш ніж сварити «Плюси» за непослідовність, опонентам варто для початку звести до нуля усі зв’язки із Росією в галузі спільного виробництва медіапродукту. Тут начебто й причепитися нема до чого, якщо не знати певних закулісних нюансів. Скажімо, серед аудиторії концертних турів студії «Квартал 95» в Туреччині завжди вистачає «руссо турісто». І якщо цей факт можна хоча б спробувати виправдати зайвою можливістю розжитися окупантськими грішми, то періодичну участь деяких членів трупи Зеленського у російських та проросійських проектах пояснити важче. Той же Ігор Ласточкін, який прямого стосунку до «Плюсів» наче й не має, але фактично отримує зарплатню з тих же єврейсько-швейцарських рук, що й редакція ТСН, ще позаминулого року регулярно їздив на зйомки до РФ. Про нещодавній скандал зі «Сватами» та позицію у ньому Володимира Зеленського навіть не будем згадувати.

Який висновок? Ткаченко, схоже, не розуміє, що його канал вже не сприймається у відриві від медіаімперії Коломойського загалом. Якщо ж пан Ткаченко забув, слід йому нагадати, як приймаються рішення у медіахолдінгу найдотепнішого олігарха країни.

Розмова Ткаченка з Коломойським, 18+

Тому цілком можливо, що довге пояснення від Ткаченка є простою спробою красиво пояснити некрасивий наказ Коломойського – просто взяти ту Марченко до шоу. І все. Цілком зрозуміло, хто в цій ситуації є неправим. Але питання «що робити?» зависло у повітрі без відповіді".