З того часу як з'явилася прославлена робота Леонардо да Вінчі, було висунуто безліч версій розгадки таємничої посмішки його Мони Лізи. Дехто стверджував, що вона позувала вагітною. Інші наполягали, що причина криється в неправильному прикусі натурниці. Стверджували навіть, що майстер зобразив самого себе, іронічно посміявшись над світом ...

Олексій якось робив контури обличчя на невеликому аркуші паперу і раптом помітив у малюнку щось незвичайне. Тільки через деякий час він зрозумів, що у нього вийшла літня Мона Ліза. В той момент в уяві художника як би злилися два образи: молодої квітучої жінки і 70-річної бабусі.

- Картина да Вінчі - це шедевр, просто дивовижна, чарівна робота. Мені дуже хотілося написати продовження історії, і я його побачив саме таким, - пояснив кореспондентам «КП» Олексій Маркітан. - Моїй Джоконді час додав інші риси: хоча вона дивиться все з такою ж цікавістю, але вже трохи поблажливо. Згадує кращі моменти свого життя, коли Леонардо писав її портрет, роблячи безсмертною. У цих очах і посмішці розуміння того, що золотий час пройшов.

"Робота сама по собі хороша, цікава, якщо, звичайно, не порівнювати з оригіналом. Шедевр є шедевр, і будь-які варіації і переспіви - справа невдячна. Мона Ліза, яку написав Леонардо да Вінчі, - це портрет вічної і безсмертної молодості, нестаріючої краси. І саме зображення Джоконди в старості блюзнірське. А повторити загадкову посмішку навряд чи комусь і колись вдасться", - зазначила член Зпорожской організації Спілки художників України Оксана Москвіна.