Хіти тижня. Як живе родина 19-річного українського моряка Андрія Ейдера, який потрапив у полон до росіян (фото)

"За кілька кілометрів від села Маринівка, де живе мама Андрія Вікторія Ейдер, видно розкішні купола Свято-Покровського чоловічого монастиря самі розумієте якого патріархату і фешенебельний монастирське багатоповерховий будинок, увінчане синьою черепичним дахом. "Скромна обитель", обнесена потужним бетонним парканом, мимоволі викликає асоціації із середньовічним замком, навколо якого тісняться хатини кріпаків, приписаних до монастиря. Враження ще більше посилюється, коли бачиш будинки звичайних селян.

Половина з них напівзруйнована, інші не менш старі, але тримаються у відносно пристойному стані стараннями своїх мешканців. Навколо села - залишки хирлявої посадки, грунтовно прорідженої вирубкою на дрова: всі будинки в Маринівці опалюються печами. З досягнень цивілізації - відділення "Нової Пошти", будинок сільради і пару сільських "пабів"", - пише видання Думская, передають Патріоти України.

У Вікторії Ейдер, окрім Андрія, є іще двоє дітей: 8-річна Софія і 10-річний Віталик. Повідомляється, що мама матроса вже кілька діб практично не спить, тримається на ліках. Інформації про сина майже немає, якісь крихти відомостей жінка черпає з передач по старому телевізору.

"Андрій примудрився передати звісточку вже з госпіталю в Керчі. Написав, що все нормально, мовляв, не переживайте. Але як не переживати, якщо моя дитина поранена? Як мені жити, спокійно їсти і спати, якщо доля сина невідома? Перед цим нещасливим походом Андрій спілкувався зі мною, говорив, що у нього погані передчуття. Справа в тому, що з ними перед виходом катерів в море до Криму проводило бесіду якесь начальство. Андрій сказав мені, що командири відкрито заявили: мовляв, в поході може трапитися всяке . І обмовився, що навіть про можливий полон у ймовірному бою начальство попереджало. Тобто начальство передбачало, що все може закінчитися саме таким чином. Але матроси - люди військові. У них ніхто не питав, чи хочуть вони в похід, чи не хочуть. Наказали - вийшли в море. Це їх обов'язок, вони прийняли присягу і підписали контракт. Але одне мені незрозуміло: чому в бойовий похід батьки-командири відпустили зовсім хлопчаків? Андрій до моменту виходу "Бердянська" прослужив в ВМСУ всього лише півтора місяці! Місяць в учебці і два тижні на катері! А потім його в похід послали. І таких як Андрій там досить - подивіться список полонених! Чому адмірали, які планували похід, самі в нього не пішли? Разом з тими пацанами, яких вони кинули на небезпечне завдання?", - запитує зі сльозами на очах Вікторія Ейдер.

Будинок матері полоненого матроса, як пише видання, навіть у порівнянні з іншими старими будинками селян виглядає бідно. "Більше нагадує хатину дядька Тома або кума Гарбуза з казки про Цибуліно. Дах явно протікає, на горищі зяють дірки, ледве прикриті обривками поліетилену, на стелі в кімнатах видно сирі плями. Туалет "суміщений" з ванною і підсобною, і води в ньому немає ", - йдеться в повідомленні.

Вікторія колись навчалася в педагогічному коледжі в Одесі, але так його і не закінчила. Постійної роботи у жінки немає. Влітку і восени вона підробляє на елеваторі, в інші пори року сидить удома. Але і тут турбот вистачає - виховання і догляд за дітьми, підсобне господарство: вона тримає курей і пару свиней. Основне джерело доходу сім'ї - цивільний чоловік Вікторії, який підробляє ремонтами.

У ВМСУ Андрій Ейдер потрапив, закінчивши морський коледж в Одесі.

"Отримав там спеціальності матроса і зварювальника. Особливих пропозицій по роботі не було, і син вирішив йти в військовий флот, хоча про армію він мав лише туманне уявлення. Служив нормально, але через місяць служби якось з посмішкою сказав мені: "Мам, я тепер двірник 80 рівня і вантажник 90-го"", - рассказывает мать Андрія.

Після того, як Андрія взяли в полон, про сім'ю Ейдер несподівано згадав сільський голова.

"Зайшов, похмикал, задумливо пробурмотів щось на кшталт "будемо думати" і розчинився. Більше не заходив, допомоги ніякої не було. Ніхто з влади або командирів Андрія більше мною і моєю родиною не цікавився...", - сумно розповіла мама наймолодшого з українських полонених.

Зате Вікторію Ейдер осаджують представники військової прокуратури. Навіщо вони навідуються, жінка говорити не має права. Можливо, хтось із військових правоохоронців все ж зацікавився метою походу українських катерів і буксира прямо в пащу ворога. Хоча, може, і проста формальність.