Мати загиблого під час виходу з Іловайського котла по так званому "коридору Путіна" українського військовослужбовця Дмитра Пацила довгий час нічого не знала про долю сина, поки не побачила його уві сні в образі янгола. Тоді жінка зрозуміла, що потрібно готуватися до похорону. Зворушливу історію про 25-річного героя у четвер, 3 січня, розповіли в секторі комунікації поліції Івано-Франківської області, передають Патріоти України.
Дмитро так і не встиг створити сім'ю. Після початку російсько-української війни він записався у добровольці Національної гвардії. В зоні бойових дій на Донбасі перебував з 18 серпня 2014 року.
Сам Дмитро народився в РФ, коли був дитиною, його батько переїхав в Україну. Після закінчення вишу працював у пришкільному інтернаті рідного села, а потім зайнявся будівництвом. "Він так мені і сказав, як йшов: "Мамо, якщо я не піду, то хто піде?", - розповіла мати Дмитра Марія.
Потім сталася трагедія Іловайська. Марія Пацило не відразу дізналася, що син загинув при виході з Іловайська, коли колону українських бійців почали обстрілювати. Автомобіль, в якому їхав Пацило з іншими воїнами, наполовину був завантажений боєприпасами. Після початку обстрілу Дмитро вистрибнув з машини, але від вибухів йому відірвало ноги. Як було встановлено, він загинув 29 серпня 2014 року.
Деякий час Дмитро вважався зниклим безвісті. Після повідомлення про його загибель, Марію запросили на опізнання, проте вона не зважилася дивитися на понівечені тіла і тільки по фотографії останків тіла впізнала Дмитра. Жінка зізналася, що поки чекала аналізи ДНК, все ще сподівалася, що її син живий.
3 вересня тіло Дмитра Пацила разом із тілами 96 інших загиблих у Іловайському котлі привезли в дніпропетровський морг. 16 жовтня 2014 року він був тимчасово похований на Краснопільському кладовищі в Дніпропетровську як невідомий герой. Був ідентифікований серед загиблих ДНК-експертизи. 3 квітня 2015 року відбулася поминальна панахида за трьома загиблими бійцями батальйону, серед яких був і Пацило. 4 квітня його поховали в рідному селі Голови в Івано-Франківській області.
Був посмертно нагороджений орденом "За мужність" III ступеня. 5 червня 2015 в його рідному селі на фасаді школи встановили меморіальну дошку в пам'ять про Дмитра Пацила.
Чи не перетворили соцмережі життя на нескінченну гонитву за розкішшю? Відео української волонтерки Ірини Тарасюк, яка розповіла про розмову з дівчатами 17–18 років, зібрало тисячі вподобайок і поширень. Її слова викликали жваве обговорення про сучасні ...
«Бардачок» — слово, яке звично звучить у розмовах автомобілістів. Але чи є воно правильним в українській мові та як назвати цю автомобільну комірку українською? У кожній машині є невеликий відсік, куди водії складають документи, окуляри, зарядки та інш...
