Відео виклала в спільноті порталу Патріоти України учасниця Тетяна Кайдалова.

Рідні гори Карпати, Говерла сріблочола, вічнозелена красуня смерічка стали символом молодості і пісенного натхнення добре знаного по всіх усюдах ансамблю "Смерічка", в юнацькому гроні якої заспівав свою незабутню, невмирущу "Червону руту" Назарій Яремчук.

Чимало прихильників таланту буковинського митця в Румунії, Монголії, Чехії і Словаччині, Німеччині, Лаосі, Афганістані. Звучав його голос і на Чорнобильській АЕС, де він побував з концертами тричі.

Він співав, навіть будучи тяжко хворим, і вірив, що високе мистецтво спасе світ і допоможе людям жити. Як і в травні на новому Співочому полі в День Києва, так і 7 червня 1995 року в Національній опері шанувальники вітали Назарія стоячи, з очима повними сліз...

В терновому вінку мелодій
Навіщо йдеш у небеса?
На кого кидаєш, на кого,
Весняний наш пісенний сад?

Заплаче мати в дикій тузі
І сивим левом стане Львів.
На кого кидаєш ти друзів
І ворогів, і ворогів?

Приспів:

Пішов у синє небо він,
Мій брат по долі і по крові.
І стогне звір, сумує звір
В душі і в музиці, й у слові.

Без тебе не квітує квітень,
Без тебе — літо, мов зима.
Скажи мені, на тому світі
Є Україна чи нема?

Чи справді там, за небокраєм,
Не знають наших кривд і мук?
Чи там так ангели співають,
Як ми в часи тяжких розлук?

Приспів.

Ти був шаленим і відвертим,
З блакиттю чистою в очах.
Без тебе всі роялі мертві,
Без тебе всі скрипки мовчать…

Як важко, брате мій, без тебе
Вкраїнську пісню колисать.
Не зорі падають із неба,
Зірки ідуть у небеса…

Він тоді ще не знав, що жити йому залишилося кілька місяців.

І сьогодні цю пісню неможливо слухати без сліз...