Хіти тижня. "Вже видно окупований Донецьк": Українським військовим вдалося пройти вперед і зайняти кращу позицію (відео)

За вівторок, 5 червня, на Сході України поранено двох військових ЗСУ, ворог не припиняв вести вогонь упродовж дня. Та все ж, українським бійцям вдалося пройти вперед до окупованого Донецька, повідомляють Патріоти України з посиланням на 24 канал.

Поміж обстрілами українські бійці продовжують укріплювати свої позиції, які подекуди знаходяться за сотні метрів від ворожих позицій. Здається, що 800 метрів – не така вже й велика відстань, але коли йдеться про просування вперед під час окопної війни – це величезний шмат української землі. І окупований Донецьк став ще ближчим, до нього залишилось 4,5 кілометри.

Стежка серед безлічі лісосмуг і полів веде ближче до позицій. Відстань до бойовиків тепер якихось 300 метрів. Піти вперед запропонував взводний, він же і реалізовував задум на практиці разом із своїми бійцями, адже укріплювались ще із зими.

"Саме висування без бою проводилось і максимально таємно, противник виявив нас після того, як інженерні роботи першої черги були проведені порядку уже на 70%. До цього часу нас десь тиждень взагалі не бачили", – розповів військовослужбовець 30-ої ОМБр ЗСУ Артем.

Завдяки умілому маскуванню – без втрат, за кілька місяців тут виросли добряче укріплені позиції. Сюди вручну тягали усе необхідне, включно із дерев'яними балками. Окрім того, що звільнили кілька гектарів землі – зайняли кращу позицію. Затемна з-за дерев уже видно обриси окупованого Донецька. Та ця позиція не єдина у цьому районі, де вояки просунулись на кількасот метрів вперед.

"Противника ми спостерігаємо з різних ракурсів. Якщо тут ми дивимося йому в фронт, то з іншої позиції ми спостерігаємо фланг, тобто ці позиції доповнюють один одного", – відповів військовослужбовець 30-ої ОМБр ЗСУ Михайло.

Укріплення позицій тут не припиняється – на випадок, якщо противник змінить тактику бою на цих рубежах, а все завдяки титанічній праці піхоти. "Хлопці – молодці, бо копали і в заметіль, і в дощ, і в сніг, зимою, коли був мороз -20. Все зроблено своїми руками – тут до цього нічого не було. Ми вгризалися, якщо так можна сказати, зубами, щоб пройти вперед. Тому солдатам – це честь і хвала", – додав військовослужбовець 30-ої ОМБр ЗСУ Михайло.

І вже зараз тут уважно приглядаються, як знайти можливості знову зробити кілька невеликих, але важливих в окопній війні кроків уперед.