Хіти тижня. Замість реанімації - "психлікарня": Запорожець прийшов до лікарів з тромбом, а вийшов постарілим і без ноги (фото)

Раніше енергійний колишній завідувач лабораторією загальної та прикладної екології, зараз майже не розмовляє і не рухається, лише постійно плаче і кричить по ночах, складно впізнати. Буквально за тиждень він постарів років на 10, і поміняв третю групу інвалідності на першу, - розповідає видання 061.ua, передають Патріоти України.

В середині жовтня у чоловіка почала боліти нога – лікар сказав, що підозра на тромб і виписав знеболюючі. Пізніше хірург в поліклініці по знімку підтвердив, що у Миколи тромб на 50% просвіту судини лівої гомілки, і направив терміново лягти в лікарню №2. Лікар сказав, що там чоловікові будуть робити уколи, ставити крапельниці і відновлять ногу.

18 жовтня Микола самостійно прийшов до лікарні з документами і карткою, в яких була згадка про попередніх двох інсультах. Чоловік ще не знав, що йде по вулиці своїми ногами в останній раз. Наступної ночі Миколі стало погано. Пізніше з’ясується, що це був гострий ішемічний інсульт, але тоді – в ніч з 19 на 20 жовтня – чоловіка визнали божевільним і о другій годині ночі відправили в Обласну клінічну психіатричну лікарню.

У 2-ій міськлікарні відмовилися коментувати ситуацію до закінчення розслідування. А в психлікарні розповідають про два варіанти того, що сталося тієї ночі. Головлікар Федір Паталах сказав, що, згідно з історією хвороби, Микола вступив з обманом сприйняття: “Дезорієнтованість в місці і часу, підтверджує, що до нього додому прийшли чоловік з жінкою, займалися розпустою, намагався кудись бігти”.

У той же час психіатр Сергій Васильєв розповів наступне: “У другій лікарні Микола почав заявляти, що навколо нього голі чоловіки в кількості 10 чоловік займаються неприродним сексом. Він вимагав припинити цю оргію, був агресивним, конфліктним, не давав спати навколишнім, тому його перевели до нас. У нас перший час він вважав, що він в дитячому садку знаходиться, горщик на підлозі шукав “.

Родичам ніхто не повідомив – та й телефонів не вказали при перекладі, а дзвінки на мобільний хтось постійно скидав. Дружина з донькою дізналися, що чоловіка перевели, тільки коли прийшли провідувати його до міськлікарні. Вони ще не знали, що у Миколи був інсульт, і переживали за ногу. Лікар в ординаторській відповів: “А можливо, лікування ноги йому більше і не знадобиться”.

20 лютого родичам вже в психлікарні сказали, що у Миколи галюцинації – їх і лікують. Кожен день дружина передавала чоловіку їжу. А 24 лютого чоловіка перевели в реанімацію.

Дочка Іра розповіла, що тоді її тільки пустили до батька: у нього була опухла голова і шия. Ірина каже, що тоді завідуюча реанімацією на її питання, що з батьком, відповіла: “Нічого страшного”.

Сама завідуюча, Людмила Чубич, це заперечує: “Я не можу сказати” Нічого страшного “. По-перше, я такого ніколи не говорю. Я пояснюю всю ситуацію: з чим хворий, що підозрюється. Тим більше в реанімації, ви розумієте, не перебувають хворі, з якими нічого страшного. У нас все було налаштоване на те, щоб швидше поставити йому діагноз, і щоб він лікувався безпосередньо там, де йому потрібно лікуватися”.

І тільки на наступний день після цих подій все зрозуміють, що у Миколи був гострий ішемічний інсульт. Через шість днів після самого інсульту. “Лікарі іноді безсилі. Для вас це біль, а для лікаря – захворювання, з яким він бореться. І не завжди ж він справляється з цим”, – розуміюче сказав головлікар.

Всі лікарі психіатричної лікарні, які обстежували Комашко, сходилися в одному: клінічно інсульт ніяк не проявляється. У Миколи були мовні (афатические) розлади, але це могло свідчити про інші хвороби.

“Він у другій лікарні перебував з приводу гострого тромбозу судин гомілки. Там, по видимому, як ми вже припускаємо постфактум, стався новий ішемічний інсульт – тобто тромбік відірвався. У зв’язку з цим у нього виникла так звана” Делириозная симптоматика “(галюцинації, – ред.), – припустив психіатр. – і його з 2-ї лікарні через психічних порушень перевели до нас. Ми паралельно лікували і психічні порушення, і проводили дообстеження: виявили досить швидко, я хочу сказати і, по суті, без вихідних. За 5 днів нам вдалося сдела ь йому МРТ і вийти на цей гострий ішемічний інсульт “.

Як розповідають дружина і дочка, тоді виявилося, що невролог ще 20 лютого призначила МРТ, проте родичам про це ніхто не сказав, а саму томографію зробили тільки 26 лютого. Також дружина Миколи запевняє, що невролог ще питала: “А чому ви зробили МРТ тільки 26-го числа, якщо я призначила 20-го?”.

Але потім вона нібито зрозуміла, що це питання не за адресою. “Я як невролог повинна була запідозрити тромбоз мозкових судин, і я це в рекомендаціях написала, – розповідає невролог Людмила Панасюк. – Лікування ми погодили, але на першому місці йшла патологія, я так зрозуміла, судинна. Він у нас лікувався. А томограф ж не в нашій лікарні – там черги існують, певні умови, недільні дні. Вони можуть взяти в нічний час, а в нічний час лікарі у нас перевантажені. А пацієнту з когнітивними порушеннями не можна просто сказати, щоб він лежав тихесенько, дивився в одну точку і не крутив головою. Повинні були бути присутніми анестезіологи. І коли всі ці питання вирішені були, йому зробили томографію “.

Тільки після цього Миколи повернули до міськлікарні. Ще через п’ять днів його перевели в хірургічне та ампутували ногу.

У неврології в одній палаті з Миколою лежав ще один пацієнт – Олег. У Олега була біла гарячка: ночами він бешкетував, виганяв хворих з палати – але його ніхто не забирав у психлікарню. Приходила медсестра, робила укол, прив’язувала до ліжка, і на наступний день його продовжували лікувати.

Родичі досі не розуміють, чому Миколі не зробили МРТ у другій лікарні: там хірургія займає перші два поверхи, а неврологія – третій. Комашко треба було просто перевести на поверх вище.

Зараз Микола майже не розмовляє, лежить без ноги і постійно плаче. Дочка підозрює, що його побили в психлікарні, а лікарі в свою чергу запевняють, що гематоми були від ін’єкцій. Ночами чоловік кричить: “Боляче! Боляче! Не треба!”.

В кінці січня Миколі Комашко дали першу групу інвалідності з припискою: потрібен постійний догляд і нагляд. Родичі подали на 2-у міськлікарню скаргу до Департаменту охорони здоров’я та написали заяву в поліцію.