Комусь 700 тисяч, комусь - дулю з маком: Навіщо влада знущається з родичів загиблих Захисників?

Схоже, хтось зверху намагається остаточно роздратувати українське суспільство, після ментівської бійні у Княжичах до силових відомств починають ставитися майже з ненавістю, і чесно кажучи, вони самі приклали до цього неабияких зусиль.

Спочатку до них відносилися з повагою, потім зі зневагою а зараз..... Дивлячись правді у вічі, констатуєш, що МВС не те що допомогти людям не може, воно стає небезпечним навіть само для себе.

З такими важкими думками натрапляю на пост Таїси Гайди, ось він:

"Пробачте, я більше не можу мовчати. Gromov Igor опублікував останній лист 19-річного ДУКівця Жені Костюка (Шльоцика). Женя загинув на початку червня біля шахти Бутовка. Потім через кілька днів загинули Гуцол, Док і Легат. Найстаршому було 27, наймолодшому Жені - 19.

Я самонадіяно думала, що раз уже є прописаний порядок отримання сім’ями загиблих добровольців посвідчень сім’ї загиблого УБД, то я швиденько зможу допомогти отримати цей статус. Але не тут то було. Купа паперової тяганини з нулевим результатом...

Хлопців так ніхто і не визнав загиблими під час виконання завдань по захисту України. Після перестрілки в Княжичах, оперативно пообіцяли сім'ям поліціянтів виплатити по 700 000 і купити по квартирі. Хоча загинули поліціянти за сотні кілометрів від зони бойових дій і від нульового рубежу а в цей час ні мама Гуцола, якій привезли для поховання пошматоване вщент тіло сина, ні бабуся Дока, яка виховувала його сама, ні мама Легата, яка втратила єдиного сина, ні сестричка Жені Шльоцика не отримали від держави навіть визнання, що найрідніші їм люди загинули, захищаючи Україну."

От же лихо, чому таке трапляється у нашій державі? Може Петро поганий? Може Рада? Чи Володька, перелізши через паркан, нагадив? На жаль, гірше, вибачте мені але набагато гірше: за 25 років незалежності ми так і не змогли відректися від совка, з його стандартами мислення. "Держава-господар", а ми так, "що скажете то і зробимо". Єдності немає, немає усвідомлення своєї відповідальності перед сьогоденням, майбутнім, вічністю. Лише розвиваючи в собі відповідальну особистість, можна вимагати від влади поваги, чи забули старє прислів'я - "разом і дідька легше бити"?

А за цих хлопців - воїнів України - мені особливо гірко, вони ж на фронт за нас з вами пішли, а ми з ними ось як, це навіть не по-людски, і лише уявіть, що буде, якщо вони нам скажуть - самі й воюйте! От скажіть мені, нам що, нічого втрачати? Так, "дрібничку"? КРАЇНУ.

Лише об'єднаний громадський контроль зможе повернути лад як в державу, так і на фронт. Єднаймося, браття, ми ж українці!

Щиро ваш, о.Лука.