Країна відчаю, або Ремарка про безкоштовний хліб

"В городе Серпухов партия "Единая Россия" выдала сорока многодетным семьям по 5 килограммов хлеба. Подарки были сделаны в рамках кампании под названием "Крепкая семья". Каждый член многодетной семьи, остро нуждающийся в помощи, смог абсолютно бесплатно взять буханку хлеба, батон, лаваш и другую хлебобулочную продукцию".

Ось дивлюся цю статтю - лайків до дідька, і запитую себе - навіщо? Зробити ще один пост з назвою "рассеядебильна" чи переконати себе, що у нас не гірше?

Чи, боронь Боже, замислитися - якщо рашу до жебрацтва з її родовищами довели, то що з нами може бути? І знаєте, вирвалося десь з середини душі - МЕНІ СТРАШНО! ТАК, ДУЖЕ СТРАШНО! Інколи дивишся навкруги та цепенієш, що далі? Що робити з комуналкою? Де стільки грошей брати? І аж сльози ледь не душать, хіба Україна такого варта?!

Але ж стоп, треба взяти себе в руки, батюшки ж не плачуть, так? Ось і добре. Ні, не можу, і ось що скажу (може завтра дуже пожалкую що це виклав): Брати мої і сестри, якщо будемо тільки тішитися, що у когось гірше за нас, геть нівелюючи усе людське навколо себе, то нас таке чекає, що не тільки на раші, а й голі африканці жебраками будуть називати.

Тож цінуємо один одного, бережемо як зіницю ока те, що Господь нам дав, і моліться один за одного, завжди Україну шанували за віру незламну. Якось буде, Господь любить Україну, та не залишить синів своїх.

Щиро ваш, о.Лука Радванський.