Ми їх любимо та чекаємо: Комбат Маруся несе українську пісню бійцям АТО

Заслужена артистка України, виконавиця українського фольклору та авторських пісень, громадська діячка, засновниця проекту "Народна філармонія", переможниця низки всеукраїнських та міжнародних пісенних конкурсів Руслана Лоцман давно відома своїми піснями серед українських бійців. Співачка розповіла про свої поїздки в зону АТО, а також поділилася планами на майбутнє виданню Народна армія, інформують Патріоти України.

— Руслано, ви є засновницею «Народної філармонії». Як виникла ідея його створення цього проекту?

— Спочатку це був проект, потім він переріс у великий культурницький, просвітницький і патріотичний рух. «Народна філармонія» створювалася з людей, які після Майдану зголосилися їздити по військових частинах. Мистецький проект «Народна філармонія» діє з квітня 2014 року. Його метою є єднання народу та зміцнення бойового духу Української армії.

Спочатку ми їздили по різних містах України, а згодом зосередилися на зоні бойових дій, бо там найбільше була потрібна пісня. Ми воюємо піснею, підтримуємо захисників своїми словами та допомогою, яку отримуємо від концертів. Найбільшим успіхом «Народної філармонії» вважаю постійний діалог із військовими.

Вони під час виступів виходять на сцену й співають свої пісні, читають вірші, танцюють. Також «Народна філармонія» виступала перед біженцями, переселенцями з Донбасу, а зараз поширила свої заходи на дітей і молодь. Нині учасники цього руху виступають у школах, військових ліцеях, на полігонах з метою виховання молодих українців.

— А хто входить до «Народної філармонії»?

— Народна артистка України Раїса Недашківська, солістка Національної філармонії України Тетяна Школьна, заслужений діяч мистецтв України Ірина Кириліна та багато інших. Загалом до цього руху постійно долучаються нові учасники — від народних артистів до студентів та дитячих колективів.

— Чи правда, що в зоні АТО разом із «Народною філармонією» ви виступали понад 200 разів?

— Ця цифра є не зовсім точною, оскільки більше двохсот концертів ми з «Народною філармонією» дали за рік загалом для військових, але не всі з них були в зоні АТО. Часто виступали на полігонах перед вояками, які от-от мали їхати на війну. Але особисто я дала близько 300 концертів, у зоні АТО провела три сольні тури тривалістю по 5 днів. Для мене великою цінністю є понад 40 грамот, отриманих у різних військових частинах.

— Як ви наважилися виступати саме в зоні АТО, адже вважається, що війна — не жіноча справа?

— Війна, Україна, дівчина — усі ці поняття жіночого роду. Для кожного чоловіка, який пішов служити, дуже важливо, щоб у нього була жінка, яка його чекає з фронту. Дуже багато самотніх чоловіків в АТО за допомогою волонтерських рухів та різних концертів знайшли своє щастя і наповнили змістом своє життя.

Я через творчість намагалася донести до військових, що ми їх любимо та чекаємо. Кожен із тих хлопців вірив, що є на світі дівчина, яка чекає саме його.

— Відомо, що вас називають «Комбат Маруся». Як з’явився цей позивний?

— Коли ми 2014 року їздили з виступами по військових частинах Чернігівщини, Хмельниччини та Вінниччини, я кликала військових на сцену і просила їх заспівати українські пісні, які вони знають, а за це їм давала листи від дівчат-студенток, які чекають своїх лицарів. І в кожній з трьох частин військові співали пісню «Маруся, раз, два три…»

А на одному з концертів я сказала: «Ну що, батальйоне «Маруся», ви готові заспівати?» А один солдат відповів: «Слухаємось, комбате Маруся!» Так у мене з’явився цей позивний, а потім була створена жартівлива пісня про хлопців, яких я зустріла на АТО. А відеокліп до цієї пісні був знятий у поїздках від Старобільська і Сєверодонецька до Маріуполя.

— Які ще пісні були створені під час поїздок на Схід?

— Однією з перших спроб стала композиція «Солдатику мій», яку зробила Леся Горова, потім з’явилася пісня «Лицарю добра» на музику Ірини Кириліної. Ще була пісня «Запалю свічу», яку я написала як спомин про тих воїнів, яких зустріла у Волновасі. Також були створені жартівливі солдатські коломийки, які дуже подобалися хлопцям. В одній із них, наприклад, є такі слова: «Знаєм дивний руський мир, знаєм перемир’я, скоро буде їх орьол без крилець і пір’я».

— Що ви відчували, коли виступали перед пораненими в госпіталях?

— Це були дуже важкі виступи. Під час таких концертів артисти мають у військових запалити вогонь надії, любові і віри в майбутнє, а також зробити щось з їхнім настроєм, бо їм зовсім не до співу. Інколи ми з колегами ходили по палатах і співали. Також разом з волонтерами допомагали пораненим.

— Як змінився світогляд після концертів у зоні АТО?

— На мене сильно вплинули ці останні два роки. Майдан і війна змінили кожного з нас, дали можливість побачити правду і зрозуміти, хто є хто насправді. Коли я почала їздити з виступами і спілкуватися з воїнами, то я зрозуміла, що ті, хто поїхав на Схід, змінили звичне життя на щоденну небезпеку заради того, щоб ми жили в мирній державі. Їх об’єднала любов до України.

Особисто я змінила цінності, які в мене були раніше, а також стала дорослішою. Пам’ятаю, якось ми ледве не заїхали на блокпост бойовиків, і тоді промайнула думка, що життя — коротка мить, і треба встигнути зробити те, що для тебе є головним.

— Відомо, що в АТО ви зустріли свого майбутнього чоловіка. Як це трапилося?

— На фронті я спілкувалася з багатьма хлопцями. Моя мама, котра як волонтер їздила в зону АТО, постійно казала, що знайшла для мене нареченого. В частинах я видавала заміж інших дівчат, а одного разу заспівала пісню «Туман яром», яка в сучасній обробці закінчується словами: «А хто теє відерце дістане, той зі мною на рушничок стане…» Але пісня була продовжена.

Дмитро із зали доспівав: «А я теє відерце дістану, я з тобою на рушничок стану…» Спочатку я подумала, що це просто концертний номер, а виявилося, що Дмитро мене бачив у різних місцях на концертах і мав досить серйозні наміри. Дмитро освідчився в зоні АТО під час того, як ми їздили по блокпостах. Ми з Дмитром у травні одружилися і вже виховуємо маленьку україночку. А це означає, що нація продовжується.

— Ваші побажання захисникам України.

— Я бажаю найскорішого повернення додому та реалізації найзаповітнішої мрії всіх українців — настання миру. Пам’ятайте, що добро обов’язково переможе.