"Ой, пані з України. Тепер розумію, чому кажуть, що в Україні так багато красивих дівчат": Журналістка розповіла, як ловеласи з берегів Вісли "клеють" наших красунь

Патріоти України пропонують ознайомитись з публікацією тележурналісткою Оленою Мищенко про її досвід з проживання у сусідній державі.

Переважна більшість польських мужчин, з якими мені доводиться знайомитися і говорити, на першій розмові гнуть дві тематичні лінії.

Перша, стандартна:

- Ой, пані з України. Я одразу так і подумав. Тепер я розумію, чому кажуть, що в Україні так багато красивих дівчат.

Таке чоловіки говорять незалежно від місця і ситуації. На вулицях, на співбесідах, в лікарні. От недавно пішла до лікаря. Коли вже на хвилині десятій він замучив мене цими питаннями про мене і про красивих українських жінок, я десь згубила свою ввічливість і попросила його говорити про мої органи й стан здоров'я, бо ж за тим і прийшла. А він так спокійно: "Та що про це говорити, там все нормально, але я скажу ще раз - українки такі красиві".

Друга тема, стандарт+, зазвичай говорять чоловіки з претензією на розум:

- ой, пані з України. Мабуть, приїхала сюди вчитися чи працювати. А що там у вашій країні, біда і розруха, всі виїжджають до нас, а коли ж воно вже налагодиться ситуація і буде процвітання?

І це катастрофа. Зазвичай, у таких випадках після короткої відповіді про міграцію як природне явище і що часто люди їдуть з країни не в пошуках кращої долі, а щоби здобути новий досвід, я починаю розпитувати, скільки поляків і чому виїхало, наприклад, до Англії і чи було кому відбудовувати країну? Після коротких відповідей звучить щось приблизно "Ой, нехай пані не подумає, що я хвалюся як у нас добре, а у вас усе погано. Ні, ні в якому разі. Просто дуже шкода вас". І в такі моменти часто хочеться сказати: "Чоловіче, подивися на своє життя, ти заробляєш 100 злотих на день і ти ще когось жалієш?" Але я мовчу, бо не знаю, як польською сказати жалієш і не хочу вчити цього слова.

І я от думаю. Чи я не з тими людьми говорю? Чи якось спонукаю своїм виглядом і поведінкою до таких розмов? Чи, як казала героїня одного кіно, і сумочкою махнути не можна, бо одразу звалиш п'ятьох нікчем? Чи в поляків, коли вони бачать українську людину, в голові спрацьовує якийсь голосовичок, котрий каже "заробітчани, красиві жінки, Бандера"?

Задля справедливості радісно додам спасибі, що нічого не кажуть мені про східний акцент, бо це, до речі, ще одна з тем.