"Поки терпіння і сил вистачить, будемо воювати": Боєць ЗСУ розповів про війну і так зване перемир'я

Розвідка боєм – це коли ворог відкриває вогонь і провокує на відповідь, аналізуючи, яка зброя є у того, хто стоїть навпроти, чи не бракує набоїв.

Стопроцентного перемир'я немає. Нема такого, щоб узагалі не стріляли. ПК завжди працює. Глушники прикручують, стріляють із глушників. Вистрілу не чути, а приліт кулі вже чути якраз, – розповідає військовий.

По позиціях, де стоять Ігор із побратимами, російські окупанти б'ють переважно з великокаліберних кулеметів. "По сусідах спостерігали і міномети. І 120-і, і 82-і", – говорить армієць.

Останнім часом на цій ділянці фронту неабияк активізувалися ворожі снайпери. "Є високоточні в них гвинтівки, великі калібри, 12,7. Переважно ми стараємося не виходити з укриття, щоб не потрапити під приціл снайпера. Вони працюють добре, багато їх заїхало. Вони тут влаштували собі таке сафарі. Виходить, що ми для них як ціль, і вони тут влаштували полювання", – розповідає Ігор.

Ні для кого не новина, що Росія використовує місцевості, де воює, як полігони для випробовування зброї та відточування навичок випускників військових вишів. Але Ігор чесно зізнається, що навіть за роки війни не звик до такого цинізму ворога.

Зі снайперами важко дати раду. А ось ворожі обстріли з кулеметів чи гранатометів українські вояки терпіти не збираються.

Якщо йде по нас інтенсивний вогонь, ми даємо відповідь, переважно з дозволеного Мінськом калібру, але якщо вже йде мінометний обстріл, даємо адекватну відсіч, щоб їх трохи приглушити, – говорить Ігор.

Він прогнозує: невдовзі на фронті ситуація загостриться. "Знаючи за ці роки перемир'я, які вже були, напевно, тисячу раз, – це ненадовго. Ну день-два, може, тиждень, і закінчиться", – каже боєць "Королівської" бригади.

Він був мобілізований іще під час першої хвилі. Із невеликою перервою воює уже п'ять років. "Поки терпіння і сил вистачить, будемо воювати, – усміхається. – Колектив у нас хороший. Батьки підтримують, дружина".