"Різали животи і палили руки": Куратор "групи смерті" розповіла, як знущалася із своїх "підопічних" (фото)

Минулого тижня з закритого навчального закладу в Башкортостані вийшла на свободу 16-річний куратор "груп смерті", відома в мережі як Кіра Свобода, повідомляють Патріоти України.

В її "підпорядкуванні" була сотня підлітків, які бажали розлучитися з життям.

Дівчина адмініструвала близько десятка груп, взяли її за організацію "груп смерті". На суді хоч і не довели, що Кіра довела когось до смерті, але спроби накласти на себе руки у її підопічних були.

"Вперше я почула про суїцидальні ігри приблизно наприкінці 2015 року ... Гра захопила мене, але не як гравця, а як того, кому подобається керувати і впливати на інших. У проекті "D333" я в основному асистувала куратору Аделіні Морєвій. Створювала в чаті депресивну атмосферу, а сама Аделіна схиляла "обраних" учасників до суїциду. З усіх кураторів, яких я знаю, Морєва, мабуть, була найнебезпечнішою. І у неї, схоже, були реальні "результати" - самогубства", - розповіла дівчина.

Вона згадує, що перші думки про можливість психологічного контролю над людьми стали з'являтися на початку 2016- го.

"Я зрозуміла, що люди охоче сприймають мої поради і я можу певною мірою маніпулювати ними. А після того як в школі мене почали гнобити, я ще щільніше заглибилася в цю тему. Стала придумувати власні ігри і завдання, грунтуючись на досвіді Морєвої та інших кураторів. Тому що мені треба було кудись свою злість діти", - говорить Кіра.

Перший успішний досвід впливу на віртуального співрозмовника пройшов в 2016-м. Їй сподобалося це відчуття контролю. Кіра набирала все більшої популярності у інших учасників, і ті самі стали писати їй - хто за порадою, хто просто вилити душу.

"Тоді я вирішила створити свій проект - групу у "ВКонтакте", де люди б ділилися своїми переживаннями, розкривалися мені, - розповідає дівчина слідчим. - Поступово деяким учасникам набрид такий формат спілкування, і я придумала давати дітям завдання. Спочатку це були невинні прохання : сходити в ліс, сфотографуватися на тлі певної будівлі, розповісти про своє улюблене місце в місті".

Приблизно тоді ж дівчинка стала давати своїм гравцям завдання, пов'язані з самокатуванням.

"Я їх придумувала сама. Просила, наприклад, вирізати на долоні хрест, зробити три порізи або подряпини. Ще було завдання порізати подушечки пальців і зняти це на відео. Деякі публікували фото у себе на сторінках у відкритому доступі, - згадує Кіра. - Порізи, опіки, випалювання на тілі. Згодом це перевірялося шрамами. Я ж не говорила їм дряпати себе, а саме різати. А після порізів залишалися шрами. І з часом це перевірялося. Тому що я завжди говорила: якщо є завдання на поріз, ріжеться біля старого шраму. Щоб я знала, що виконується реально завдання або просто малюєш. Тому що кров можна підробити".

За прострочення або невиконання завдань слідували покарання.

"Я пам'ятаю, що коли я в перший раз попросила людину покарати себе, я не очікувала, що мене послухають. Мені було приємно, тому що людина слухалася мене. Заради мене на животі різав "Кіра, прости мене". Дивне відчуття. Домінанта" , - згадує Кіра Свобода.

Навіть коли Кіра сказала, що за нею скоро приїдуть з поліції і повезуть до суду, з нею до кінця залишилося кілька найвірніших учасників.

"Не дивлячись на те що я попереджала: гра закінчена, йдіть всі. Я питала: "Чому залишаєтеся?" Хтось казав, що звик до мене, не може без мене. У інших сили волі не було [щоб вийти з гри]. У багатьох гравців так відбувається. Коли нормальній людині скажеш: "Іди ріж!" - він пошле тебе. Якщо людина нормальна, він не піде грати туди. Ми, куратори, які не зароджуємо в людині думку про суїцид. Вони до нас приходять вже з цією думкою", - говорить колишній куратор, яка після звільнення вирішила стати психологом.