Однак випадок із Олександром Гришковим відрізняється особливим цинізмом: цей громадянин діє відкрито і не приховує, що йому дуже легко обходити українські закони.
Ця інформація надійшла мені від патріотів Станиці Луганської, котрі попередньо зверталися до Служби безпеки України та Генеральної прокуратури України, однак реакції на своє звернення досі не одержали. Напевне, є на те свої причини, і давайте спробуємо зараз їх з’ясувати..
Громадяни неодноразово доводили до відома цих служб інформацію про діяльность одного перевізника-підприємця в м. Североднецьку (Луганска область).
.
“Сладкий” – прізвисько Грішакова та його псевдо у Вайбері
.Олександр Гришков з осені 2014 до квітня 2015 року працював на території, підконтрольній бойвикам «ЛНР», займаючи там посаду радника «міністра транспорту», котрим на той час був його друг Олександр Чумаченко..
За час своєї роботи у «міністерстві» він зміг організувати роботу трьох своїх маршрутних таксі. Два мікроавтобуси (держ. номера ВВ 57-41 СІ та ВВ 57-43 СІ) курсували за маршрутом «Луганськ, квартал ім. 50 років Жовтня – Піонерське».
.
.Доказами цього факту є фото, зроблені 10 листопада 2017 р. на зупинці луганського міського транспорту «Квартал ім. 50 років Жовтня» (фото з рекламним бордом «ЛНР»).
.Крім того, є фотографії автобусів, знятих під час посадки пасажирів на зупинці «Квартал ім. 50 років Жовтня». І третя маршрутка, держ. номер ВВ 57-54 СЕ, також працювала в «ЛНР» за маршрутом 50 років Жовтня – Луганськ – р. Сіверський Донець (нинішній пешохідний перехід на Станицю Луганську, підконтрольну Україні)..
Таким чином, можна з упевненістю сказати: одразу три маршрутних таксі Гришкова три роки працювали в «ЛНР», і він платив податок в бюджет «республіки», та одночасно три маршрутних таксі працювали в Україні..
За законодавством України, такі діяння є кримінально караними. Також відомо, що у 2016 році один з автобусів, який належить Гришкову, було затримано силовиками «ЛНР» за контрабанду. Тому Гришкову довелося прибрати його з території «народної республіки»..
А ще раніше – до війни, Гришков Олександр Олександрович працював у Луганській ОДА. Коли у 2013 році керівництво транспортом і зв’язком здійснював громадянин Беляченко, то Гришков був його помічником, що опікувався питаннями приміського сполучення. Його інший близький товариш Чумаченко, про якого згадувалося вище, з приходом окупантів залишився там і протягом 2014 – 2015 р. займав посаду міністра транспорту псевдореспубліки. Отже, коли Чумаченко став міністром, він і влаштував Гришкова своїм радником. Мені вдалося отримати контакти Чумаченка, але, звісно, видавати свого друга він не має наміру. Тому складно сказати, в який ще спосіб можна отримати додаткові докази того, що Гришков співпрацював з окупантами, займаючи посаду в їхніх владних структурах. А щодо Чумаченка – зараз він перебуває на окупованій тариторії та, скоріш за все, виїзд йому заборонено..
Потім Гришков переїхав на визволену територію Луганщини, влаштувавшись у Сєвєродонецьку. І замість того, щоб передати контрабандиста і сепаратистського чиновника справедливому суду, українська влада прийняла свого «героя» з розпростертими обіймами. В «ЛНР» його викрили, а в Україні – прийняли як «героя»….
– Прикро за державу! – кажуть люди, що повідомили ці факти, і ставлять доречне запитання: хіба може може бути так, що в «ЛНР» порядку та законності більш, ніж у нас? Це ж який треба мати «дах», щоб бути затребуваним як в «ЛНР», так і в Україні? І для кого тоді існує статья 258-5 (ч. 1) Кримінального кодексу України?.
Слід додати, що незважаючи на скандал з контробандою, дві маршрутки Олександра Гришкова й тепер продовжують працювати в «ЛНР». Також за перевіреними джерелами відомо, що громадянин Гришков працює зараз в обласному театрі Сєвєродонецька..
Директором театру є Сергій Дорофєєв, який приїхав до Сєвєродонецька у 2015 році, а до цього в окупованому Луганську за часів керування Плотницького був заступником директора міської філармонії. Варто було б нашим компетентним органам занятися цим підприємцем впритул і з’ясувати, хто йому допомогає як на окупованій, так і на підконтрольній Україні теріторії..
Коли небайдужі громадяни вирішили поспілкуватися з його водіями, то дізналися, що в них дружні стосунки з Гришковим, і на запитання про те, як так можна одразу працювати і на окупованій (та, відповідно, ще і сплачувати податки до бюджету окупаційної адміністрації), і на підконтрольній території, то один з водіїв прямо відповів: «уміти треба, але СБУ його вже перевіряла»..
Таких кричущих випадків у Луганській області ще багато, оскільки при владі залишилися перефарбовані зрадники. Однак випадок із Гришковим відрізняється особливим цинізмом: цей громадянин діє відкрито і не приховує, що йому Закони України не писані. Він переконаний, що його гроші вирішують усе. Тоді заради чого гинули наші люди?
Приєднуйтесь
