У зоні АТО 2015-го року Володимир Соловейко з позивним "Соняшник" втратив ногу, але не жагу до життя, повідомляють Патріоти України.
Під час четвертої хвилі мобілізації, на початку 2015-го боєць потрапив у щойно сформовану мотопіхотну бригаду. У цивільному житті учився на психолога, а у війську - став командиром взводу інженерного загородження, розповідають на сторінці ООС.
У підрозділі займався розмінуванням. Завжди йшов попереду та підбадьорював стомлених побратимів жартами. За веселу вдачу й отримав позивний "Соняшник".
"Того ранку я йшов попереду зведеної групи. Виявляв і знешкоджував міни та розтяжки, якими у лісосмузі було нашпиговано буквально все. Коли згодом щуп натрапив на інші "подарунки" більш складного, російського, зразка, то першу міну вдалося знешкодити, а от на другу - попався", - згадує Соловейко події 2015 року.
Через вибух "Соняшник" зробив сальто назад. В очах потемніло, пекло в ногах. Праву ногу посікло осколками та обпекло, а от з лівою була біда. Далі - евакуація, ампутація, реанімація, шпиталі і реабілітації. Ходити за допомогою протезу Володимир почав дуже швидко, адже сильно хотів повернутися до бригади.
"Роби що хочеш, командире, але щоб я повернувся в бригаду!", - так відповів старший лейтенант Володимир Соловейко у шпиталі після того, як втратив ногу.
"Часто мене запитують, як знайти силу після ампутації? Я бачив хлопців, яким пощастило набагато менше, аніж мені, тому не те що не падав духом, а чітко розумів, що не тільки стану на ноги, а й продовжу службу", - згадує він.
Зараз Володимир Соловейко продовжує воювати в ООС. Постійно їздить на передові позиції бригади. Проводить заняття з саперами, ділитися власним досвідом. Не терпить до себе жодних послаблень. Служить далі, аби й інші бачили: те, що сталося - не вирок.
Коли після знеструмлення з’являється світло, одночасне ввімкнення бойлера, пральної машини, обігрівача та іншої потужної техніки може збільшити навантаження на мережу. Щоб зменшити ризик перевантаження та пошкодження приладів, фахівці радять дати напру...
Очі здаються майже незмінними за розміром від дитинства до дорослого віку. Проте насправді очні яблука активно ростуть у перші роки життя, а згодом продовжують збільшуватися. У зрілому віці змінюється вже не стільки їхній розмір, скільки функціонування...
