"Він ще когось вб'є": Чоловік передбачив власну смерть під колесам авто свого керівника (фото, відео)

За три дні до Нового року 27-річний Олег Ломачинський загинув у ДТП на просп. Злуки в Тернополі. Близько опівночі 29-го грудня хлопець прямував на роботу в нічну зміну. Тільки відійшов від свого будинку, ступив на пішохідний перехід, зробив кілька кроків і раптом… На шаленій швидкості його буквально змела «Тойота RAV4». Удар був такої сили, що Олега відкинуло далеко від місця аварії, на пішохідному переході залишилася лише його шапка… Водій злощасного авто зупинився, підійшов до потерпілого і впізнав у ньому… працівника фірми, якою керував. Свідками аварії були кілька осіб. Дуже швидко прибула поліція. Не приходячи до свідомості, хлопець від важких травм, несумісних із життям, помер у лікарні. Батьки дізналися про загибель сина лише вранці.

Рідні загиблого Олега Ломачинського просять свідків ДТП зателефонувати до них за номером: 067 798 84 59 Невдовзі з’явилася інформація, що за кермом «Тойоти RAV4» був 27-річний Ярослав Перегінець — пасинок колишнього начальника обласного управління внутрішніх справ, генерала міліції Федора Бортняка. Оприлюднив дану інформацію Тернопільський осередок ВО «Автомайдан».

«Нам не повідомили про загибель сина…»

Важко збагнути, чому тієї ночі Олег і Ярослав зустрілися на одній дорозі. І сталося це не біля їхньої фірми, а в іншій частині міста. Після аварії водій зліг до лікарні зі скаргами на серце. Проте на третій день, саме коли ховали Олега, а «автомайданівці» навідалися до лікарні, водія негайно виписали. Після того його доправили до Тернопільського міськрайонного суду, де обрали міру запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. З таким рішенням він не погодився і подав на апеляцію. Минулого понеділка, 14 січня, Тернопільський апеляційний суд мав розглянути його скаргу, проте засідання перенесли, бо підозрюваний заявив, що хоче взяти ще одного захисника.

— У нас велике горе… Від квітня минулого року Олег неофіційно працював у тернопільській філії американської фірми «Corb Inc», його керівником був Ярослав Перегінець, — розповідає батько загиблого пан Роман. — Наскільки нам відомо, тато Ярослава живе в США і є засновником цієї фірми, а філією в Тернополі керує його син. Олег досконало знав англійську мову, тому через комп’ютер здійснював логістику перевезень фурами вантажу в США. Своєї сім’ї ще не мав, допомагав нам фінансово, бо я переніс три операції на ноги, потрібно робити четверту, а в дружини все життя хворе серце. Олег не раз казав і працівники фірми говорили, що їхній директор зловживає алкоголем і в такому неадекватному стані керує автомобілем. Не знаю, чи це правда, але тверезим, думаю, він би не натворив такої біди… На відео з камери спостереження видно, як він бездумно гнав… Минуло вже майже 20 днів від аварії, а поліція нам досі не повідомила, чи в крові водія виявлено алкоголь, чи він не був під дією наркотиків. Відразу після аварії родина водія почала заминати справу, а нам навіть не повідомили про загибель сина… Годі сподіватися на справедливе розслідування. Добре, що у перші дні нас підтримав «Автомайдан», інакше, думаю, що зробили б винним Олега, могли знищити важливе відео моменту аварії.

«Мамо, він ще когось вб’є!» — казав мені син…»

Вранці мати загиблого пані Лариса ніяк не могла дотелефонуватися до сина. Нарешті слухавку підняла медпрацівник і повідомила страшну звістку. Мати не повірила — подумала, що це шахраї, які хочуть виманити гроші.

— Ввечері я ще говорила з сином по телефону. Тоді я була в Козлові, там доглядаю за хворою свекрухою. Більше не чула голосу сина.., — зітхає пані Лариса. — Олег приходив із нічної зміни близько 7-ої год., снідав і телефонував до мене. Недочекавшись дзвінка того ранку, я сама почала телефонувати. Він не відповідав. О 8-ій годині замість нього відповіла якась жінка і… висловила співчуття. Я подумала, що це шахраї. За якийсь час набрала знову. Мені повторили те ж і сказали приїжджати до обласної лікарні. Дорога до Тернополя видавалася мені безкінечною… Що могло трапитись з Олегом? Він завжди був дуже уважний. «Чому ви не врятували нашого сина?!» — ридали ми з чоловіком під реанімацією.

Лікар сказав, що Олег був дуже понівечений, що у нього були пробиті легені і травмовані інші внутрішні органи, в голові — дірка… Вісім лікарів реанімовували його. Тіло нам не показали, сказали, що везуть на розтин. Віддали телефон, годинник, ключі і гроші. Порадили взяти адвоката й іти в поліцію, щоб дізнатися, що ж сталося. Більшість адвокатів відмовлялися, ми не розуміли чому. Коли ж почули, що за кермом був Перегінець, все збагнули…

Олег не раз розповідав, що його керівник сідав за кермо п’яний. «Мамо, він ще когось вб’є!» — якось сказав. Виглядає так, що Олег ніби мав своєю смертю зупинити свого горе-керівника… У лікарні нам зізнались, що водій ледь на ногах тримався… Його мати приходила на похорон, цілувала мені руку, перепрошувала. Я не могла тоді нічого говорити… Була вона зі своїми рідними в церкві на дев’ятий день після аварії. Підходила до мене в суді, але замість того, щоб зрозуміти моє горе, заявила, що її син був… тверезим. Вона вболіває за свого сина, а як жити мені?!

«Не турбуйтеся про тіло, думайте про душу…»

Пішохідний перехід на проспекті Злуки освітлений, поруч — «лежачий поліцейський». Тротуаром у момент аварії проходили якийсь чоловік і сусідка Ломачинських. На місці ДТП були й інші свідки, рідні загиблого просять нині їх відгукнутися, щоб дати покази слідству.

— Мабуть, рідні водія думали, що якщо ми прості люди, то будемо мовчати, — каже пані Лариса. — Експерти хотіли робити розтин тіла аж після Нового року. Ми забили на сполох. Велика вдячність за підтримку «Автомайдану».

Наш Олег був творчим та неординарним. Навчався на журналіста в Галицькому коледжі, потім — в Українській академії друкарства. Багато читав, особливо психологічну та духовну літературу. «Не турбуйтеся про тіло, а думайте про душу», — повторював. Гроші для нього не важили особливо. Ми його безмежно любили. У нас ще є молодша донька, вона має синочка Лук’янчика. Онук саме навчився казати слово «дядько». Нині хлопчик дуже сумує за ним… Олег любив споглядати краєвиди, їхав ровером у поле, фотографував захід сонця, гуляв вечорами з собакою. Наш син був вегетаріанцем, займався спортом, дбав про здорове тіло і про здорову душу. Писав вірші, придумав свою зубну пасту, — з теплом згадує пан Роман. — Хочемо, щоб водій був покараний!

Нас обурює, що нам не повідомили про смерть сина, хоча відразу було встановлено його особу. Досі правоохоронці замовчують деталі справи, не надали нам можливості ознайомитися з матеріалами. Нас не запросили на слідчий експеримент. У довідці з моргу не вказали годину смерті, тільки дату. Нам не дозволили бути під час розтину тіла, хоч ми клопотали про це. В обласній лікарні повідомили про одні травми, натомість експерт написав інші. Чи можемо після цього довіряти слідству?..

Нас вкрай здивувало, що водій ще й подав на апеляцію, щоб вийти під домашній арешт. Олег говорив, що Ярослав мав документи для виїзду до США, планував податись із дружиною та дитиною за кордон. Боїмося, що якщо він вийде з-за ґрат, то може утекти з України. Боляче і прикро нам… Не дай, Боже, комусь пережити таке горе… Страшно, що прості люди беззахисні у нашій країні… "