Вже є чим замінити: "Досить доїдати об’їдки чужого столу", - голова Держкіно про зйомки росіян в Україні

Яким би не був рейтинг серіалу, перед законом усі є рівними. Таким чином голова Держкіно Пилип Іллєнко прокоментував Радіо Свобода заборону серіалу «Свати», зазначають Патріоти України. Перед таким рішенням СБУ повідомило про заборону Федору Добронравову, який знімається у «Сватах», на в’їзд в Україну на три роки.

У Іллєнка немає питань до «Сватів», він не дивився жодної серії серіалу і не збирається цього робити. Але закон є закон, каже він. Коментуючи закиди продюсера «Сватів» Володимира Зеленського, голова Держкіно віддав належне таланту шоумена, але нагадав, що Росія не припиняє війну проти Україну. Триває і анексія Криму, яку підтримав той же Добронравов. Загалом практика зйомок російських акторів в Україні тривалий час була пов’язана не з їхньою майстерністю, а з орієнтацією на російський ринок. Досить доїдати об’їдки чужого столу, наголосив Іллєнко.

Олександр Лащенко: У центрі уваги залишається от ця резонансна новина – Держкіно скасувало державну реєстрацію, визнало недійсним прокатні посвідчення на всі сезони серіалу «Свати».

– По-перше, треба сказати, що в даному випадку Держкіно не є ініціатором цієї заборони. Справа в тому, що ми діємо виключно на виконання в даному випадку рішення Міністерства культури, яке внесло одного з акторів серіалу «Свати» до переліку осіб, які становлять загрозу національній безпеці. Цей перелік складається і оновлюється за рішенням Мінкультури на підставі подання СБУ.

Ця вся процедура виписана в чинному законодавстві. І в даному випадку ми просто виконуємо закон. Ми не є ініціаторами цієї заборони. Але ми не можемо робити винятки, виходячи з рейтингу серіалу чи популярності його. Перед законом усі рівні.

Скажімо, те, що Володимир Зеленський чи інші представники «Студії 95 квартал» роблять якісь хороші речі, за те, очевидно, їм треба подякувати. Але це не має жодного відношення до норм чинного законодавства, яке необхідно виконувати. Актор, як я вже сказав, був внесений до відповідного переліку. СБУ йому заборонила в’їзд в Україну і подала пропозиції Мінкультури. Відповідно і Держкіно діє на виконання закону.

Те, що заявляв Федір Добронравов, доступне он-лайн. Три кліки, як то кажуть, – воно може бути переглянуто. Я особисто довіряю СБУ, яка, очевидно, мала якісь підстави стверджувати про те, що Федір Добронравов їздить до окупованого Криму. У мене немає жодних підстав у тому плані не довіряти українській спецслужбі. Тому, власне кажучи, ось і все.

А загалом щодо практики зйомок російських акторів в Україні, то треба сказати наступне. Фактично багато років вони приїжджали сюди, грали головні ролі у фільмах, а наші актори фактично через це були позбавлені можливості реалізуватися професійно. Дуже часто це виглядало принизливо для українських акторів. Очевидно, що це є бізнес.

Для того, щоб продати продукт в Росію, треба запросити російську «зірку», тоді це все отримає певний економічний сенс. Але тоді давайте не говорити про культуру, тоді давайте говорити про те, що це є бізнес. У даному випадку, якщо говорити вже конкретно, повертатися до Федора Добронравова, про його позицію і заяви було відомо. Взагалі дивно, що тільки зараз постало це питання.

– До речі, чому тільки зараз? У Вас, я так розумію, є відповідь на це запитання. Чи немає? Цей серіал вже 9 років знімається.

– У мене немає. Очевидно, по мірі надходження інформації до СБУ воно проводить певну перевірку. Я думаю, що якимось таким чином воно могло відбутися. Але це просто моя здогадка.

Пилип Іллєнко, голова Державного агентства України з питань кіно

– У реакції телеканалу «1+1» є такі слова: «Натомість інші серіали і фільми за участі Добронравова, які демонструвалися на українському телебаченні, залишилися поза увагою органів влади».

– Я хотів би, щоб вони уточнили, про які саме йдеться. Тому що дійсно він знімався не тільки у «Сватах». Але це не означає, що ті серіали оформлені у прокатці. Але, повірте мені, ніякої вибірковості у цьому немає.

Федір Добронравов (праворуч). Фото: Студія «Квартал 95» (kvartal95.com)

– У притаманній йому манері пан Зеленський продемонстрував свою майстерність шоумена. Ви готові прокоментувати? Дійсно можна говорити, що хтось «крутить наперстки»? Якщо така організація, людина є, то хто це може бути?

– По-перше, пан Зеленський ще раз довів, що він дійсно талановитий актор, шоумен і людина з почуттям гумору, у чому, власне кажучи, ніхто не сумнівався. Що стосується його натяків, що хтось «крутить наперстки», я думаю, що він суттєво перебільшує ситуацію і трошки недооцінює те, що, можливо, треба більш уважно підходити до вибору акторів, з якими ти працюєш, незважаючи на те, що продукт, в якому вони знімалися раніше, має комерційний успіх, і зважати на ті обставини, в яких ми знаходимося.

Ми знаходимося в ситуації війни з Росією, в ситуації окупації нашої території. Якщо актор послідовно робить певні заяви і займає певну позицію, мабуть, недоречно з ним співпрацювати. Є приклади зараз на Заході, коли через ті чи інші скандали, закриваються так само серіали, навіть перезнімаються епізоди з відомими акторами. Зокрема, можна навести приклад і Кевіна Спейсі. І це без всякого впливу влади. Ці люди – продюсери, режисери – самостійно ухвалюють таке рішення.І питань до «Сватів» у мене немає. Я взагалі не дивився жодної серії цього чудового серіалу і не збираюся цього робити. Це не мій, скажімо так, формат. Я дивлюся інші продукти. Але, будь ласка, можливо, є можливість перезняти епізоди з Федором Добронравовим, принаймні того сезону, який зараз знімають, тоді ніяких питань немає.

Актор Володимир Зеленський під час зйомок програми «Київ вечірній». Київ, 11 грудня 2016 року

– У принципі такі серіали – така українська продукція з російськими акторами, суто російська продукція – й досі транслюються на українських телеканалах, незважаючи на те, що четвертий рік триває війна, розв’язана саме Росією. Зокрема, до речі, колишній керівник кіноредакції «1+1» Андрій Алферов у коментарі «BBC Україна» стверджував: «На жаль, більшість України хоче «поглинати» саме таке. Ви не можете змусити людей дивитися Параджанова». Мовляв, заборонений плід – солодкий.

Якщо керуватися дійсно міркуванням дотримання законів України (це святе, ніхто не обговорює), чи не вийде навпаки, що той же ж Добронравов стане, можливо, популярнішим в Україні?

– Я думаю, що це абсолютно не пов’язані речі. Щодо заяви про Параджанова, я думаю, що варто не порівнювати непорівнюване, а говорити про необхідність створення українського серіального контенту, який не орієнтувався на експорт, а задовольняв би потреби в першу чергу українців дивитися власний продукт. А не так, як це відбувається з деякими фільмами і серіалами, які створюються в Україні на експорт на великий російськомовний ринок і при цьому український глядач вже змушений споживати те, що готувалося не для нього. Тобто доїдати об’їдки чужого інформаційного чи телевізійного столу.

Ми заслуговуємо на контент, який створюється для українського ринку як основної цільової аудиторії. Я думаю, що це справедливо. І тому це питання до редакційної політики тих каналів, які це роблять. Очевидно, це пов’язано з тим, що вони не можуть собі дозволити інвестувати великі кошти у створення серіального продукту через те, що телебачення в Україні збиткове, кількість каналів дуже велика. Вони дуже серйозно між собою конкурують. Але конкурують не стільки за гроші платників реклами, скільки за аудиторію. Тому що великі канали в такій кількості в нашій країні існують, дотують їх власники тільки тому, що вони дозволяють мати вплив на суспільну думку.

– На вістрі атак Держкіно опинилися Ви, взагалі керівництво Державного агентства саме з боку Медіа-групи «1+1». Мовляв, нецільове використання коштів, тих самих півмільярда гривень із держбюджету, виділених на цей рік. Який Ваш коментар, пане Іллєнко, на ці закиди?

– Жоден закид, який прозвучав в ефірі телеканалу «1+1» за останніх півроку (ця кампанія триває вже більше як півроку), не мав фактично жодного підтвердження. Це все більше нагадує просто політичний тиск у тому числі у зв’язку з таким прийняттям або можливістю прийняття подібних рішень як в минулому, так і в майбутньому.

– Скасували прокатне посвідчення фільму «Всупереч усьому», ще деяким картинам, наскільки я знаю. Фільм «Мої чужі діти»,«Дзвінок з минулого», «Любов не обдуриш» – ці картини. З чим пов’язане це рішення Держкіно?

– Мені зараз ці назви важко пригадати. Мені здається, «Наперекір всьому» й інші ці фільми – скасування прокатного посвідчення сталося через те, що особи, які подавали документи на отримання посвідчення, неправдиво вказали країну-виробника фільму. Вони вказали, що це спільне виробництво з Україною. Потім перевірка виявила, що ті фільми насправді створені Росією. Таким чином були подані недостовірні дані. Недостовірна інформація – в таких випадках закон передбачає скасування прокатного посвідчення. На жаль, закон не передбачає відповідальності таких осіб за надання недостовірної інформації до Держкіно.

– Пане Іллєнко, одна з новин тижня, що минає, безпосередньо пов’язана з українським кінематографом. Президент Порошенко підписав закони, які сприятимуть подальшому розвитку кіновиробництва в Україні. Це зміни до Податкового і Митного кодексів. Як Ви це прокоментуєте? Який результат може бути дії всіх цих норм?

– Дійсно закони, за які ми давно і серйозно боролися. Дуже радий, що ці два закони знайшли підтримку в парламенті, і що президент також підтримав цю ініціативу. Фактично тепер ці проекти стали справжніми законами. Вони дозволять суттєво спростити оподаткування, створення і розповсюдження національних фільмів. Вони дозволять завозити в Україну обладнання, яке необхідне для виробництва, розповсюдження національних фільмів з податковими і митними пільгами. Це без всякого сумніву позитивно відобразиться на всіх, хто задіяний в українській кіноіндустрії. Це дуже великі кроки вперед.

– Є статистика: торік, 2016 року, в Україні на 100% вітчизняних фільмів знято аж 35. І це знову ж таки рекорд за всі тоді ще 25 років, чверть століття, незалежності України. Відповідає дійсності така статистика, пане Іллєнко?

– Так. Йдеться про фільми, які вийшли у прокат. Це дійсно велика цифра. Цього року вона приблизно так аж сама. Наступного року, я думаю, у прокат вийде ще більше українських фільмів.

– Є такі дані, коли йшлося про підписання президентом Порошенком цих законів, що можуть бути можливості створення аж 120 фільмів на рік в Україні, вони виходитимуть у прокат. Навіть вже така цифра велика? Це можливо?

– 120 – це, мабуть, забагато. Тому що тижнів в році значно менше. Як правило, прем’єри відбуваються по четвергах у кінопрокаті. Але насправді, якщо рахувати не тільки фільми повнометражні ігрові, але також документальні стрічки, анімаційні, у тому числі короткометражні ігрові дебюти, то так – цифри стають все більш масштабнішими. І тільки зараз за підтримки Держкіно створюється півсотні повнометражних ігрових фільмів. А ще, як я вже сказав, й інші види фільмів. І їх набагато більше.

– Буквально два тижні тому тут, у студії Радіо Свобода, презентував свою роботу кінорежисер, актор Ахтем Сеітаблаєв – «Кіборги». Прем’єра відбудеться 7 грудня. Але Ви, пане Іллєнко, вже встигли подивитися цю картину. Які Ваші враження?

– У мене є одна з приємних сторін моєї роботи, яка, до речі, далеко не тільки полягає у забороні фільмів. Я хотів би, щоб до іншого боку до нашої роботи, тобто до створення нових українських фільмів, була не менша увага суспільства, ніж до тієї, так би мовити, функції, яка мені не дуже подобається, тобто заборони. Головна наша місія – це створення нового українського кіно. Так от, фільм «Кіборги», я думаю, внесе свій внесок, зміну уявлень взагалі про українське сучасне кіно. Це фільм, який буде тримати увагу глядачів впродовж всієї своєї тривалості. Цей фільм змусить пишатися і Україною, і українськими героями, і, власне кажучи, українським кіно всіх тих, хто його дивитиметься.

– Пане Іллєнко, були ж роки, коли жодного, ну один максимум фільм виходив на рік в Україні. Як вдалося цей прорив зробити? Якщо його так називати. Коли все ж таки триває війна, економічний стан України не найкращий, але вдалося. Завдяки чому, на Ваш погляд?

– У першу чергу завдяки тому, що держава надає суттєву фінансову підтримку. В принципі виконуються всі речі, які можна назвати реформуванням на рівні нормативно-правового врегулювання. І ось це підписання законів – це частина цього процесу.

Зіграла свою роль і заборона російських фільмів в 2014-2015 роках, яка сильно змінила контури нашого кіноринку.

І загалом кіно – це не тільки шоу-бізнес, не тільки мистецтво, це ще й інструмент формування національної ідентичності, формування державності, формування нації української модерної, незалежно від того, хто кожен з нас вкладає у поняття «нація».

Я дуже тішуся з того, що зараз в принципі уряд і парламент усвідомлюють таку роль кінематографу. І є підтримка і президента в цьому плані. Ми розвиваємо українське кіно як тільки можемо. І буквально кожен фільм – це суттєвий крок вперед.

Крім того, українське кіно почало демонструвати нового українського кіногероя. У нас є зараз дуже багато прототипів, яких можна було б зображати в кіно. І якраз фільм «Кіборги» про це.

Активісти під час театралізованої акції «Артистів-рашистів – за поребрик» в рамках кампанії «Бойкот російського кіно» біля будівлі Міністерства культури України. Київ, 8 липня 2015 року

– Насамкінець, пане Іллєнко, таке запитання Вам не стільки як чиновнику, а, даруйте, як синові Юрія Герасимовича Іллєнка, саме оператора того самого легендарного фільму Сергія Параджанова «Тіні забутих предків». Це відродження українського кінематографу, ця стилістика, яка тоді була, 1960-х років… Чи це минуле, вже не повернеш? Звісно, Параджанова другого не буде, але щоб ця родзинка була саме в українського кінематографу? Чи це буде щось схоже на «Голлівуд», при всій повазі до американської кінопродукції?

– Явище українського поетичного кіно перейшло зараз у розряд дійсно нашого культурного надбання, важливого історичного етапу розвитку українського кіно. Сьогоднішній український кінематограф розвивається в сучасному світі, він дійсно часто звертається в якихось своїх посилах до того коріння, на якому він ґрунтується, на цьому великому кінематографічному минулому. Але ми всі не знаємо, яке буде майбутнє українського кіно як художньої школи, як певного естетичного явища. Це в принципі правильно. Тому що кіно не створюють чиновники. Задача чиновників створити умови для розвитку кінематографу, а створювати фільми мають кіномитці. І саме від них залежить, як буде виглядати українське кіно майбутнього.

Треба сказати, що якщо ми говоримо про масове кіно, про кіно, яке розраховане на широкого глядача, звичайно, тут ми конкуруємо з «Голлівудом», і ми маємо глядачу запропонувати той продукт, який він від нас очікує, у тому числі цей продукт має бути розважальним.

Якщо ми говоримо про участь України в якихось престижних художніх, мистецьких заходах, таких як міжнародні фестивалі, то цього року і минулого року Україна була широко представлена. Цього року українські фільми були і в Роттердамі, і в Каннах, і в Карлових Варах, і в Локарно, і у Варшаві. І от днями була прем’єра на Талліннському фестивалі «Чорні ночі», який також є фестивалем категорії класу А. Так що і на міжнародному рівні вже всі помітили повернення українського кінематографу на світовий ландшафт кінематографічний.