Сьогодні минає рівно 500 років від дня, що став точкою відліку до народження нової Європи. 29 серпня 1526 року на болотистій рівнині поблизу містечка Могач зіткнулися два світи – блискуче, але внутрішньо розколоте Угорське королівство, яке століттями слугувало "християнським щитом" континенту, та нестримна військова машина Османської імперії під проводом султана Сулеймана І Пишного, зазначають Патріоти України.
Те, що відбулося того спекотного літнього дня, стало не просто військовою подією – це був геополітичний землетрус, відлуння якого відчувалося аж до початку ХХ століття. .
Політичний ландшафт Європи напередодні битви при Могачі був у тріщинах, але не всі їх хотіли помічати. Західна Європа була паралізована Італійськими війнами – імператор Священної Римської імперії Карл V Габсбург був зайнятий протистоянням із французьким королем Франциском I (який ще й таємно шукав союзу з османами). Папа Римський Климент VII, затиснутий у лещатах європейських інтриг, міг надати хіба символічні гроші.
Відтак двадцятирічний угорський король Лайош II (Людовік II Ягеллон) опинився у катастрофічній ізоляції. Угорщина, роздерта конфліктами між магнатами та королівською владою, залишилася сам на сам із наймогутнішою армією тогочасного світу – Османської імперії. А Сулейман Пишний якраз у 1521 році захопив Белград – ключову фортецю на південному кордоні Угорщини, і впритул загрожував королівству.
Султан чудово розумів слабкість супротивника. Влітку 1526 року його армія, що мала від 60 до 70 тисяч вояків та понад 150 гармат, рушила на північ, а назустріч їм вийшло угорське військо, яке ледве зібрало до 30 тисяч осіб. Трансільванський контингент так і не встиг приєднатися до основних сил, що стало однією з фатальних обставин тієї кампанії.
Угорці обрали для битви рівнину біля Могача, сподіваючись використати свою головну ударну силу – важку лицарську кінноту. Дійсно, у другій половині дня, коли почалася битва, угорська важка кавалерія правого флангу здійснила стрімку і, здавалося б, нищівну атаку на передові загони румелійського корпусу османів – лицарі прорвали перші лінії оборони, посіявши паніку серед легкої турецької піхоти.
Здавалося, диво можливе – угорці просувалися вперед, наближаючись до ставки самого султана, проте вони недооцінили технологічну та тактичну перевагу османів. Насправді уся ця ситуація була геніальною пасткою – коли угорська кіннота втягнулася вглиб османських порядків, турецькі війська розступилися, і перед лицарями постали елітні загони яничарів з аркебузами й суцільна стіна скутих ланцюгами гармат.
Саме такий вигляд мала знаменита османська тактика tabur cengi. Залп упритул був нищівним, свинцевий дощ і гарматні ядра буквально розірвали цвіт угорського лицарства. За лічені хвилини атака захлинулася у крові, а османська легка кіннота (акінджі) почала оточення флангів, перетворюючи відступ угорців на хаотичну бійню. Битва тривала всього близько 2 годин.
Після битви при Могачі на полі бою залишилися лежати понад 14 тисяч угорських воїнів, серед яких був майже весь вищий клір та аристократія країни. Але найстрашніший удар чекав попереду – молодий король Лайош II, намагаючись врятуватися втечею, потрапив у пастку природи.
Його важкий бойовий кінь послизнувся на крутому березі розмитого дощами струмка Челе – і король, закутий у масивні обладунки, впав у воду і захлинувся у багнюці. Разом із ним у тому струмку потонула і незалежність середньовічної Угорщини.
Наслідки битви були тектонічними – Османська імперія не просто здобула перемогу, а вибила двері до Центру Європи. Вже за кілька тижнів Сулейман увійшов до залишеної Буди, і згодом Угорське королівство розпалося на три частини – центральна відійшла під пряме управління Стамбула, східна (Трансільванія) стала васалом султана, а західна з північною смуги дісталися австрійським Габсбургам.
Саме ця подія заклала фундамент для багатовікового протистояння між Габсбургами та Османами, кульмінацією якого стануть облоги Відня. А угорське прислів'я Több is veszett Mohácsnál ("Більше було втрачено під Могачем") досі використовують як розраду у часи бід.
Сьогодні минає рівно 500 років від дня, що став точкою відліку до народження нової Європи. 29 серпня 1526 року на болотистій рівнині поблизу містечка Могач зіткнулися два світи – блискуче, але внутрішньо розколоте Угорське королівство, яке століттями с...
Костянтинівське напрямок. Противник (російські війська) продовжує активні штурмові дії з метою повного захоплення Костянтинівського району оборони Збройних сил України (ЗСУ) та створення сприятливих умов для подальшого просування своїх передових частин...
