"Антинаукова маячня, яка не може бути реалізована, навіть якщо дуже подобається Путіну": Кочетков - про ядерну суперторпеду "Посейдон"

"Оскільки у кремлівському балагані перестарілих маразматиків знов згадали про «зброю Судного дня» у вигляді ядерної суперторпеди «Посейдон», то розповім, звідки у цієї маячні ноги ростуть. Точніше, плавці, що ближче до водної теми", - пише політолог та інженер Олександр Кочетков на своїй сторінці в соцмережі "Фейсбук", передають Патріоти України, та продовжує:

"Так от, у 1961 році СРСР випробував над Новою Землею «цар-бомбу» потужністю 58 мегатонн, що у 3 тис. разів більше, ніж та, що знищила Хіросіму, тобто, це найпотужніша бомба, створена на планеті. Хоча її можна було посилити до 100 мегатонн, але у колективу розробників, очолюваного академіком А. Сахаровим, виникло побоювання, що у такому випадку може здетонувати весь світовий океан, і Земля розпадеться на шматки.

Важило це страхіття 26,5 тонн. Щоб просто підірвати її над полігоном, найпотужніший літак радянський літак того часу Ту-95 довелося максимально полегшити – зняти все зайве і заправити паливом лише на декілька сотень км. Тобто, долетіти з бомбою до США він ніяк не міг.

Звісно, у СРСР оборонними справами займалися розумні люди. Тому паралельно зі створенням супербомби почалися роботи по створенню суперракети, яка здатна нести її до цілі. Зараз ми знаємо цю ракету як Н-1 розробки КБ Королева, яка мала висадити радянських космонавтів на Місяць.

Але від початку вона була бойовою, для термоядерної супербомби. До речі, Р-7, на який літав Гагарін, насправді теж була бойовою, але Королев програв конкуренцію у створені бойових носіїв КБ «Південне» з Дніпра, яке очолював М. Янгель, і змушений був займатися космічною тематикою. Але це інша історія.

Всі пуски Н-1 закінчилися аваріями. Супербомба залишилася без носія. І тоді у розробників виникла ідея: а давайте помістимо цар-бомбу» у невеликий підводний човен з ядерним двигуном. Такий човен потихеньку допхається кудись до Гудзонової затоки, там вибухне, виникне суперцунамі висотою метрів сто, яке відразу змиє Манхеттен і докотиться аж до Вашингтону.

А якщо підірвати ще одну ядерну торпеду на західному узбережжі, то Сполучені Штати перестануть існувати. Саме такі «гуманістичні» ідеї виникали у майбутнього пацифіста і лауреата Нобелівської премії миру Сахарова.

І він, як сам писав у автобіографії, пішов з цим людожерським проєктом до керівництва воєнно-морського флоту СРСР, а там адмірали сказали йому, що радянські моряки не воюють з мирними, тому не хочуть мати нічого спільного з подібною потворною зброєю. Сахарову стало соромно, і проєкт термоядерної торпеди поклали у шухляду.

А вже у сімдесяті роки, під час чергового ядерного загострення, коли вже з’явилися потужні ЕОМ, вчені змоделювали цей сценарій. І виявилося, що ніякої стометрової хвилі не виникне, бо у цунамі, які є наслідками землетрусів, інша геометрія: під час виникнення цунамі невисокі – 50-70 см, але мають дуже велику протяжність, і при підході до берега вони «стають руба», і в результаті висота хвиль досягає десятків метрів. Та й енергії при землетрусах задіяні значно більші, ніж навіть у супербомбі. А зі хвилями від термоядерного вибуху нічого подібного не відбувається, і вони швидко затухають.

Тому про цей винахід забули. Але при Путіні його малограмотні «фахівці», які, як і диктатор, шаленіють від всього радянського, обтрусили архівний пил з концепту нереальної ядерної суперторпеди, гучно назвали її «Посейдон», та додали ще одне дурнувате Ноу-Хау. Про яке свого часу писали у популярному журналі «Техніка молоді».

А саме – супершвидкість. Головна проблема ядерного реактора – це не потужність, а охолодження, бо він продукує занадто багато тепла. Умоглядна ідея полягає у тому, що зайвим теплом треба розігрівати корпус підводного човна, як сковорідку, тоді оточуюча вода почне кипіти, і ці парові бульбашки, яка своєрідне мастило, зменшать спротив середовища. Тому міфічний «Посейдон» буде рухатися на глибині 1 км зі швидкістю 200 км/год. Як тобі таке, Ілон Маск?!

Кровожерливій невіглас Путін – не радянський адмірал, який воював у Другу Світову, тому він охоче відкрив фінансування жахливого неможливого «Посейдона». Але, звісно, далі освоєння величезних бюджетів і створення прототипів, які і близько не мають обіцяних характеристик, справа не пішла.

Тому що закони фізики не надурити: підводний човен, який термоядерним вибухом породжує суперцунамі – це антинаукова маячня, яка не може бути реалізована, навіть якщо вона дуже подобається якомусь диктаторові. Аналоговнетний «Посейдон» – чергова фікція і яскравий приклад філологічної зброї, яка має паралізувати ворога виключно страхітливими вигадками".