Бачили вже львівську тьотю і її чоловіка, які принижували військового? З’ясувалося, що ніхто у них не у війську, - журналістка

"Бачили вже львівську тьотю і її чоловіка, яка принижувала військового, що цілком законно пройшов без черги в банку? Вона там верещить, що у нього «руки-ноги цілі», «мало вас там били» і в неї син начебто у війську", - пише журналістка Тетяна Трощинська на своїй сторінці у соцмережі "Фейсбук", передають Патріоти України, та продовжує:

"З’ясувалося, що ніхто у них не у війську, їх уже звільнили з роботи, ну, може, ще будуть судитися за відновлення. Але я навіть не про цей конкретний випадок.

Бо таких і схожих випадків є багато.

Ветерана побили через зауваження про російську музику.

Водій автобуса відмовився безплатно везти ветерана.

Ветеранку принижували в маршрутці, бо показала посвідчення.

Ми натрапляємо на це щодня.

Я б дуже хотіла, щоб це було винятками, а не нормою, але давайте без особливих ілюзій.

Я думаю, що обурення в соцмережах, справи про хуліганство, виховні бесіди з правоохоронцями — це все, очевидно, є, але цього замало, і воно не про систему, а про реактивність.

Скандал — обурення — реакція.

Скандал — обурення — реакція.

А скільки військових, чоловіків і жінок, не є публічними. І не напишуть про це в соцмережах.

Для того, щоб це змінити, мала б бути окрема цілеспрямована політика:

— інформаційна кампанія, яка пояснює нормальність пільг військовим і розповідає про те, які вони є (от прямо інформаційні стенди в банку чи в маршрутці);

— навчання на робочих місцях, робота з упередженнями й тупістю, наприклад, щоб нікому в голову не приходило говорити щось про руки-ноги;

— дієва гаряча лінія, куди можна поскаржитися на такі випадки у транспорті або в закладах громадського харчування;

— дієві службові розслідування, відсторонення від роботи, штрафи на робочих місцях тощо.

Ну і в ідеалі — прозоріші правила бронювання, наприклад. Бо це теж усе мало б бути частиною комплексних рішень.

Хоча навіщо я це пишу. У країні, де верховний головнокомандувач четвертий рік боїться на пресконференції слово «мобілізація» публічно сказати. Це я щось захопилася, перепрошую.

Та все ж — це все питання не лише моралі/аморальності, це питання наявності механізмів покарання і превенції, а не «звільнили з роботи», як усі ЗМІ написали.

І це питання того, як ми вибудували панівний суспільний наратив: військовий — це честь і повага, відтак — переваги статусу, чи військовий — це той, хто не втік, не відкупився, лох, словом? Як часто вважає цей мовчазний натовп у всіх цих публічних кричущих ситуаціях.

Але є ще два — найголовніші — моменти. Такі та схожі ситуації триватимуть, доки всі навколо мовчатимуть, ховатимуть очі та відходитимуть убік — люди, які це бачать.

Доки казатимуть «нє нєрвіруйтє водітєля, он нас вєзьот» (це мій особистий кейс, коли я захистила людину в маршрутці).

Доки цей натовп із правами, але чомусь без жодних обов’язків, не захистить військового чи військову, а вдаватиме, що його це не стосується.

Що вони тут просто їдуть, а самі нікого нікуди не посилали.

І друге — це все не зміниться, якщо військові будуть чужими людьми: братом сусідки, батьком іншого хлопця, сином якоїсь жінки з того кінця села, якимось чужим чоловіком, спеціально народженим для війни, дівчиною, «якій не сиділося вдома», тощо.

Бо своїх ти захищатимеш, а не відводитимеш очі.

Це зміниться тільки, якщо якомога більше людей на вулицях ідентифікуватимуть із військовими своїх синів, дочок, чоловіків, братів, близьких друзів і подруг. Бо знецінення ж як працює?

Воно працює і як механізм самозахисту: щоб не визнавати, що ти чи твоя близька людина на щось не здатна, чогось не зробила, ти береш і принижуєш те, на що здатні, що зробили інші люди.

Цей натовп, що завжди ховає очі, він же найчастіше боїться подивитися в очі власній малодушності. А взагалі — у військових не життя, а мед.

Можна в банку пройти без черги оформити інвалідність, на деяких заправках є знижка на бензин, час від часу видають труси та шкарпетки, можуть у госпіталі зрідка підлікувати, а якщо не вб’ють і дадуть відпустку — то і за кордон можна з'їздити. Дивно, що це все не так і популярно. (Іронія, раптом що)".

Інформація, котра опублікована на цій сторінці не має стосунку до редакції порталу patrioty.org.ua, всі права та відповідальність стосуються фізичних та юридичних осіб, котрі її оприлюднили.

Повчальні моменти операції Ізраїлю проти Ірану, для України - Костянтин Машовець

вівторок, 24 червень 2025, 0:10

Із початком СТРАТЕГІЧНОЇ операції Ізраїля проти Ірану, очевидно, для України на порядку денному постало зразу декілька достатньо повчальних моментів. . Якщо спробувати їх оцінити загалом, то варто вести мову про своєрідні "уроки" для нашої держави. Ум...

Чим ризикує Трамп, атакуючи Іран: знаменний момент і ризик для світу — CNN

понеділок, 23 червень 2025, 23:44

Рішення президента США Дональда Трампа завдати удару по іранських ядерних об'єктах стало одним із найризикованіших кроків його президентства, що може мати глибокі наслідки як для Близького Сходу, так і для позицій США у світі. Уночі 22 червня американс...