Блакитне паливо: Чому Україна ніяк не може наростити видобуток власного газу, - ЗМІ

Україна остаточно провалила завдання відмовитися від імпортного газу до кінця 2020 року, що сприяло б зниженню цін на блакитне паливо. За підсумками поточного року буде видобуто близько 20,3 млрд куб м газу, що нітрохи не більше, ніж навіть в 2014-му, коли було видобуто 20,5 млрд куб.м. незважаючи на всі заяви і декларації влади, наростити видобуток газу не вдалося ні в державному, ні в приватному секторі, передають Патріоти України з посиланням на 112 Україна.

"Рік, що минає, підвів остаточну межу під багаторічними " танцями з бубном" в питанні залучення іноземних інвесторів в газовидобувну галузь – вже ясно, що в найближчі роки основними гравцями в ній залишаться вітчизняні компанії. Розбираємося, чому так сталося, і що буде впливати на ціни газу в наступаючому році.

Чому в Україні зростають ціни на газ

З гаслом "Злізти з російської газової голки" наприкінці 2015 року Україна розірвала відносини зі своїм партнером - російським "Газпромом".

На момент припинення поставок російського газу Україна видобувала з власних надр 19,9 млрд куб. м газу, а споживала 33,8 млрд куб. м. Відсутні 13,9 млрд куб. м потрібно було заміщати. Вибір був невеликий: або дорого купувати в Європі, яка відносини з "Газпромом" не розривала, або ж нарощувати видобуток газу з українських надр. Останнє було би логічним: собівартість куба видобутого в Україні газу коливається в межах 100 євро (3400 грн за нинішнім курсом) на вже розроблених родовищах (brownfield), а в деяких компаній може бути й нижче.

Однак через те, що третину своїх потреб Україна закриває за рахунок дорогого газу, який перекуповує в Європі, навіть дешевий український газ продається за ціною імпортного – не нижче 200-300 євро (6-9 тис. грн).

"Я завжди умовно наводжу приклад, що газ видобувається в Полтавській області та подається умовно на цукровий завод, розташований в 5 км від родовища. При цьому ціну на нього визначають так, як ніби цей газ видобули в США, в зрідженому вигляді привезли на танкері до Європи, регазифікували і тільки після цього доставили в Україну", - ілюстрував ситуацію директор ExPro Consulting Геннадій Кобаль.

Останні роки населення купувало газ за ціною не нижче 6-8 тис. грн за тис. куб. м із доставкою, при тому, що постановою Кабміну було закріплено зобов'язання продавати йому саме газ, видобутий "Укргазвидобуванням" в Україні.

Формула дозволяла швидко наздогнати підвищення цін, але при цьому буксувала у зворотному напрямку. Протягом квітня 2019 року населення і тепловики платили за газ мінімум на 600 грн більше, ніж промислові гіганти. До кінця року ситуація повторилася знову: промислові підприємства купували газ у межах близько 4700 грн за 1 тис. куб. м, тоді як гарантовану ціну "Нафтогазу" було закріплено на рівні 5500 грн за 1 тис. куб. м (без ПДВ і транспортування). Приватні облгази кинулися закуповувати газ на ринку в надії збути його через прокладки за ціною PSO і заробити на різниці, але уряд випередив їх, ухваливши нову постанову, що впроваджувала інший принцип ціноутворення за формулою "Амстердам плюс".

З промислових підприємств "Нафтогаз" лупив три шкури, гірше ніж з населення: вершки з цієї ситуації знімали приватні трейдери. Завдяки високим цінам для промсегменту найбільшого гравця і маркетмейкера, яким є НАК, торгувати газом в Україні навіть вигідніше, ніж в окремих країнах Європи. Розплачується за надприбутки трейдерів українська промисловість, зокрема конкурентоспроможністю на зовнішніх ринках. Наслідки відчувають всі українці - як у цінах товарів і газу, так і через стан вітчизняної економіки.

Представники влади з блакитного екрану щосили віщали про те, що якщо залежність від імпорту газу вдасться скоротити до нуля, ринок переорієнтується на експортний паритет, що сприятиме зниженню цін на газ. Як це могло би працювати, можемо побачити зараз, коли українські ПСГ опинилися під зав'язку забиті газом. Це, звісно, не вітчизняний газ, видобуток якого наростити так і не вдалося незважаючи на гасла, а імпортний, проте обсяг у ПСГ великий.

Газ, яким наповнені українські ПСГ, здебільшого імпортували в період обвалу цін - його купували в еквіваленті 3-4 тис. грн за 1 тис. куб. м. "Україна вже два місяці не імпортує газ, позаяк ПСГ заповнені. Як наслідок, ціни у нас нині в середньому на 700 грн (10%) нижче, ніж в Європі", - сказав 112.ua Кобаль.

Якби Україна видобувала газ в обсязі своєї річної потреби або навіть більше, працював би аналогічний принцип, що сприяло би зниженню цін газу та їх чутливості до коливань на зовнішніх ринках.
"Країна, що має газові ресурси, повинна добувати їх. За рахунок газу з вітчизняних надр вона буде менше залежати від цінових стрибків на зовнішніх ринках", - сказав 112.ua віце-президент американського фонду Sigma Bleyzer в Україні (спільно з компанією Aspect Energy виграв конкурс на розроблення Варвинської газоносної площі) Вадим Бодаєв.

Як влада обіцяла наростити видобуток і хто це провалив

Підсумок невтішний: обіцянки чиновників вийти на відмову від імпорту газу залишилися порожніми словами. За підсумками цього року Україна добуде близько 20,3 млрд куб. м газу, повідомив 112.ua виконавчий директор Асоціації газодобувних компаній України Артем Петренко. На секундочку, це навіть менше, ніж у 2014-му, коли було видобуто 20,5 млрд куб. м. За 9 місяців в Україні було видобуто 15,2 млрд куб. м газу, що на 1,85% менше, ніж за аналогічний період минулого року.

Витягали ситуацію останніми роками переважно приватники, представлені компаніями українських олігархів. "Приватні компанії змогли наростити обсяг видобутку на 7% завдяки бурінню нових свердловин за останні два роки. Держкомпанії залишаються на рівні видобутку минулого року. Загалом обсяги буріння в країні за 11 місяців впали в 4 рази. Ми прогнозуємо, що за підсумком року держкомпанії ("Укргазвидобування", "Укрнафта") залишаться на показниках минулого року або може трохи їх зменшать. Приватні компанії можуть зрости в межах 5%", - сказав 112.ua Петренко.

Фінансові можливості вітчизняних приватних компаній обмежені, зокрема й економічною ситуацією всередині країни, високою вартістю позикового капіталу для українських емітентів. Як неодноразово писав 112.ua, в галузі газовидобутку в Україні й так оперують переважно компанії українських олігархів: їх набір не змінився, за останні роки розбагатіти до рівня відомих всій країні і далеко за її межами товстосумів поки нікому не вдалося.

Причому вільних грошей у них теж особливо немає. Цьогоріч не відбулося вісім електронних аукціонів із продажу газоносних площ. На виставлені площі не знайшлося зацікавлених інвесторів. "Цього року відбулося два аукціони на нафтогазові ділянки, один з яких став рекордним. Йдеться про Будищансько-Чутівську площу, яку на прозорих електронних торгах купила компанія "ДТЕК Нафтогаз". Ділянку було продано за рекордні 650,5 млн грн, що стало абсолютним рекордом", - розповів 112.ua Артем Петренко.

Влада для зменшення залежності від імпортного газу зробила основну ставку на "Укргазвидобування" (як ми пам'ятаємо, належить" Нафтогазу", видобуває близько 70% газу в Україні).

У 2016 році було затверджено "Стратегію 20/20", згідно з якою "Укргазвидобування" мала збільшити обсяги видобутку газу до 20 млрд куб. м на рік у 2020 році. Відповідно до ухваленої тоді ж Концепції розвитку газодобувної галузі, передбачалося, що загалом (разом із приватними компаніями) Україна видобуватиме 27 млрд куб. м, і з умовою зниження обсягів споживання газу країною до тих же 27 млрд куб. м країна вийде на повну відмову від імпортного газу. Зазначимо, що зниження обсягів споживання очікувалося за рахунок реалізації програм енергоефективності, які також із тріском провалилися. Падіння обсягів споживання газу до нинішніх 30 млрд куб. м відбулося тільки за рахунок скорочення промислового виробництва в силу знову ж таки несприятливої економічної ситуації.

Держкомпанія ще не оголошувала підсумки своєї діяльності у 2020 році, але експерти впевнені, що результати не будуть вище торішніх, а, можливо, навіть знизяться.

І все би нічого, якби під казку про збільшення видобутку і досягнення незалежності від імпорту газу "Укргазвидобуванню" не виділялися мільярди з бюджету. Протягом 2016-2018 рр. компанія інвестувала близько 40 млрд грн, з яких близько 60% було витрачено на буріння і 30% - на модернізацію застарілих потужностей і розвиток компетенцій. Вельми емоційно з цього приводу висловився один із колишніх міністрів енергетики Ігор Насалик, який, ще обіймаючи посаду, заявив в інтерв'ю, що "набив би морду" Олегу Прохоренку, який очолював "Укргазвидобування", оскільки держкомпанія просто "утилізувала близько 40 млрд грн, не отримавши жодного результату". Можна припустити, що коли заходило про космічну зарплату Прохоренка, подібне бажання виникало не тільки у Насалика.

Чому перспектив збільшити видобуток газу немає

Іноземних інвесторів, які мають власні чималі фінанси і не просили би грошей із бюджету, влада намагалася залучити, оголосивши конкурс на передачу нафтогазоносних площ на умовах угод про розподіл продукції. Інвестори отримували імунітет від змін регуляторного середовища (рента, податки, пільги) на 50 років. Про участь у конкурсі крім вітчизняних компаній і всюдисущої "Укргазвидобування" заявили шість іноземних інвесторів. Подейкували, що за конкурсом пильно стежив "батько" сланцевої революції в Техасі, екс-міністр енергетики США Рік Перрі. Варто зазначити, що після відходу з України в 2014-2015 рр. світових гігантів Shell і Chevron іноземці в галузі газовидобутку були представлені досить скромно. В Україні працює компанія Cub Energy, найбільшим акціонером якої є виходець зі Східної України Михайло Афендіков, який став громадянином США. Компанія реалізує, зокрема, спільний (50 на 50%) зі словацькою Nafta проект на Ужгородській газовій площі.

"На конкурс УРП було виставлено дуже перспективні ділянки. По суті, це був наймасштабніший розпродаж нафтогазових видобувних активів, який ми спостерігали за останні 8 років", - сказав 112.ua Кобаль.

Якби угоди з переможцями конкурсів уклали швидко і вони стали би до робіт цьогоріч, Україна могла би вийти на показник видобутку 30 млрд куб. м (рівний нинішньому обсягу споживання) вже у 2025 році. Іншими словами, не виділяючи мільярдів із бюджету, а навпаки, поповнюючи його, країна могла би збільшити видобуток майже на 10 млрд куб. м газу на тлі того, що "Укргазвидобування" і за бюджетних 40 млрд грн на 7 млрд куб. м збільшити свій видобуток не змогла.

УРП на суші не підписано досі.

"Ми сподіваємося, що до кінця цього року угоди УРП (на суші) буде підписано, адже фінальний дедлайн – 12 січня 2021 року. Законодавством передбачено можливість одноразового продовження терміну для підписання на півроку, але Кабмін вже використовував цю опцію, коли продовжував строк цього літа. Тобто до 12 січня 2021 року УРП повинні бути підписані. Якщо до цього часу цього не буде зроблено, то складно сказати, що буде з ділянками. Останнє слово залишиться за владою: чи буде оголошено новий конкурс або ділянки буде передано для продажу на аукціоні в системі Prozorro, вирішувати повинні вони", - сказав 112.ua Артем Петренко, зазначивши, що для передачі ділянок на аукціони їх доведеться дробити, оскільки площі величезні.

На всю цю бюрократію знову піде час!

"Процес узгодження договорів УРП реально активізувався два місяці тому, коли прем'єр-міністр зібрав усіх міністрів і сказав, що це важливо, що він контролює процес. І ось тоді воно все пішло. До цього процес був уповільненим: то міністри змінювалися, то комісію не могли затвердити після зміни уряду", - розповів 112.ua Вадим Бодаєв. Він зазначив, що протягом останнього півтора року досить серйозні гравці, які працюють не тільки в нафтогазовій галузі, пильно спостерігають за процесами, що відбуваються, оскільки висновок УРП - це легітимний і зрозумілий спосіб залучення інвестора. "Якщо воно пробуксовує, вважайте, що ми ще на якийсь період охолодили запал компаній, які є прямими інвесторами, а не спекулянтами і перекупниками", - сказав Бодаєв.

Шельф Кабмін взагалі без конкурсу віддав "Нафтогазу". У конкурсі на розроблення величезної площі Чорноморського шельфу "Дельфін" брала участь азербайджанська Socar, яка має величезний досвід видобутку вуглеводнів на шельфі Каспійського моря, і компанія Trident російського політика Іллі Пономарьова, якому вдалося зібрати під проект пул зацікавлених інвесторів. Однак його результати скасували.

"Хто заважав віддати шельф "Нафтогазу" одразу - окремою постановою урядом або законом? Навіщо потрібно було влаштовувати конкурс? Ніхто не говорить про те, що НАК потрібно було дискримінувати. Але у нього є перспективні площі, на яких він міг би розвиватися. Паралельно влада могла би залучати небюджетні гроші, знижуючи ризики для бюджету: ніхто не застрахований від сухих свердловин (на буріння яких було витрачено кошти, а вони опинилися без газу, - ред.)", - каже 112.ua Вадим Бодаєв.

Зазначимо, що буріння однієї свердловини на глибину до 4 тис. м на суші коштує приблизно 5-7 млн дол. На глибоководному шельфі ці витрати набагато вищі. Знову ж таки, де "Нафтогаз" братиме гроші?

Цьогоріч канадська Vermilion Energy, яка планувала брати участь у видобутку газу на виставлених на конкурс ділянках з "Укргазвидобуванням", пішла. Чи пов'язано це з тим, що за півтора року процес укладення УРП не зрушився з мертвої точки, сказати складно. У прес-службі "Нафтогазу" пояснили причини рішення Vermilion падінням цін на газ і нафту, пандемією коронавірусу і глобальним економічним спадом. Сама компанія не коментувала свою діяльність в Україні на жодному з етапів.

Як наслідок, до компанії "Укргазвидобування" відходять чотири величезні площі за угодами УРП: Балаклійська, Іванівська, Бузівська і Берестянська. У прес-службі держкомпанії повідомили про намір інвестувати в розроблення цих чотирьох площ 3,6 млрд грн (у проведення сейсміки і буріння розвідувальних свердловин). Де компанія візьме такі гроші, якщо вона збиткова, а український бюджет і без того тріщить по швах, сушать голову представники приватних газових компаній в неофіційних бесідах. "Нафтогаз" - це держструктура, яка працює за бюджетні гроші. Грошей у країні немає. Про який розвиток ми говоримо, якщо грошей немає?" - відкрито обурюється Вадим Бодаєв.

Крім чотирьох площ і шельфу тандему "Укргазвидобування" / "Нафтогаз", потрібно буде подужати величезну "Юзівську" площу (понад 7,5 тис. кв. км). Добитися права на її розробку, після відходу Shell протягом чотирьох років безуспішно намагалася Словацька NAFTA. У 2020 році "Нафтогаз" отримав право власності на цю площу до 2063 року.

Площа вимагає величезних вкладень, позаяк ідеться про видобуток сланцевого газу, який залягає на великій глибині – щонайменше 5 км. Успіх розташованих на площі родовищ залежатиме від здатності її оператора знайти економічно доцільний шлях видобутку глибокого сланцю.

Напередодні EPH-NAFTA поширили прес-реліз, в якому повідомили про збереження інтересу до Юзівської площі. "Ми віримо в проект у рамках Юзівського УРП. Ми бачимо потребу України збільшити обсяг природного газу, який видобувають на внутрішньому ринку. Що швидше ми зможемо почати працювати в регіоні, то швидше Україна зможе економічно використовувати енергетичні запаси, що, таким чином, зменшить необхідність в імпорті газу із-за кордону", - цитували в прес-релізі слова гендиректора NAFTA A. s. Мартіна Бартошовича. До слова, NAFTA заявляла про намір інвестувати в Юзівську площу 200 млн дол. протягом п'яти років.

"Нафтогаз" поки не озвучував інвестиції, які готовий вкласти в Юзівську площу. "У нас є кошти на розвиток проекту. Коли ми говоримо про Юзівську, ми говоримо про те, що "Нафтогаз" приймає на себе зобов'язання ... після стадії дослідження, ми сподіваємося, що ми візьмемо також на борт партнерів", - сказав виконавчий директор із трансформації групи "Нафтогаз" Отто Ватерландер, відповідаючи на запитання під час онлайн-брифінгу.

Рішення України щодо відмови від співпраці в NAFTA коментували стримано. Директор представництва Nafta в Україні Любомир Копчік сказав 112.ua, що це рішення українського уряду, і компанія ставиться до нього з повагою. За його словами, Nafta не йде з України: компанія зосередиться на розробленні площі, придбаної на аукціоні. Також вона перебуває в процесі укладення двох УРП.

2020 рік підвів остаточну риску під багаторічними "танцями з бубном" у питанні залучення іноземних інвесторів у газовидобувну галузь. Вже ясно, що найближчими роками основними гравцями в ній залишаться вітчизняні компанії, зазначив Кобаль.

І, схоже, Україна проспала шанс залучити іноземні гроші в свої надра, за рахунок чого могла би збільшити видобуток газу і вийти на стабільну ціну експортного паритету. "Непроста ситуація в галузі газовидобутку, яку ми спостерігаємо нині, спровокована пандемією і кризою. Через Covid-19 і рекордне падіння цін на вуглеводні інвестори, зокрема іноземні, почали дуже обережно дивитися на нові проекти. І ця проблема не тільки України, але й усього світу. Ви можете побачити, що провідні нафтогазові компанії, найбільші мейджори – Shell, ExxonMobil, Total, Eni, отримують мільярдні збитки, "зрізають" свої інвестиції, оптимізуються. Це впливає і на великі сервісні компанії, які в умовах відсутності замовлень змушені скорочувати штат", - сказав Артем Петренко.

"Рік, що минає, показав, що інвестиції в нафтогазову галузь визначаються рівнем цін на ресурс. Якщо ціни на газ і нафту високі, Україна цікава для інвесторів, якщо ж ціни падають, то до будь–якої країни (і наша - не виняток) інтерес інвесторів знижується. Це обмежує їх у залученні банківських кредитів. До того ж основний заробіток компаній – продаж газу. І якщо ціни на нього падають, падає і можливість компаній генерувати кеш. До того ж Україна не настільки приваблива для інвесторів з погляду як наявності запасів вуглеводнів, так і їх доступності для вилучення", - погоджується Кобаль.

На цьому тлі запевнення "Нафтогазу" про те, що вони краще Кабміну зможуть домовитися з іноземцями, великої довіри не викликають. "Ми не повинні інвестувати самі або діяти на сто відсотків самі. У сьогоднішньому оточенні з низькими цінами на газ, скоріш за все, не вдасться взяти багато партнерів на борт у короткостроковій перспективі. Країна ризикує запізнитися з інвестиціями. "Нафтогаз" - ваш агент, щоб це прискорити", - сказав Ватерландер.

По правді кажучи, державний підхід повинен бути іншим. Найбільшими споживачами газу є аграрна, хімічна, металургійна галузі – опора української економіки, через них ситуація в газовій галузі тією чи іншою мірою впливає на гаманець кожного українця.

Відомо, чому Німеччина, незважаючи на величезну протидію США, потужно бореться за "Північний потік - 2". Російський трубопровід повинен забезпечити поставки до країни дешевого російського газу, що дозволить її і без того успішній економіці домогтися ще більшого зниження собівартості виробництва. Україні не потрібно тягнути газопровід із морськими ділянками, щоб забезпечити себе дешевим газом. Достатньо спуститися у власні надра, де є його запаси. Здавалося б, так просто, але й за шість років влада з цим завданням впоратися не змогла."