Булінг українських дітей за кордоном: У школах Німеччини російські однокласники схвалюють війну у нашій країні

Понад 4,5 млн українських переселенців виїхали за межі країни, рятуючись від війни. Європа прийняла їх і надала притулок. Але путінські “снаряди” продовжують атакувати їх і там.

Українка Юлія потрапила в ту частину Німеччини, де живе багато росіян, що вже давно туди іммігрували. З її дозволу та дозволу її сина ми публікуємо цю історію.

Як не дивно, але багато росіян, які давно живуть у Німеччині, підтримують російську політику, а їхні діти ретранслюють це в школі, де з’явилися українські діти-переселенці. Завдаючи таким чином додаткових душевних страждань останнім і провокуючи конфлікти.

– Вдень зателефонував син і попросив забрати його зі школи, – написала Юлія на своїй сторінці у Facebook. – Він нічого не пояснив одразу. Я поспілкувалася з учителем.

Виявляється, у його класі є кілька російськомовних дітей, чиї сім’ї підтримують дії Путіна. І вони почали доводити Юлиній дитині, що росіяни рятують нас, що наш президент зрадник, що смерті мирних громадян – це фейк.

– Все це говорилося досить агресивно, з гонором, з емоційним пресингом, – написала Юлія. – Цього мій син не зміг проігнорувати. Обійшлося без бійки, але на межі. Чесно кажучи, Петя був сповнений ненависті до Путіна.

Мамі довелося довго розмовляти з дитиною про те, як важливо не втратити внутрішні цінності, як важливо тут і зараз показати ту якісну відмінність українського народу від агресивних росіян.

Мама, що приїхала з країни, в якій представники російського народу поводяться, як звірі, умовляла сина не копіювати низьку звірину поведінку і не розвивати ненависть!

Але питання все одно залишається відкритим. Адже це спілкування дітей. Спілкування не у воєнній обстановці, а в цивілізованому Заході.

А що ж школа? Як у ній ставляться і до конфлікту дітей, і до війни, від якої деякі діти втекли.

– Спілкувалася з адміністрацією школи, – написала у наступному пості Юлія. – Як пояснила мені директор, школа усвідомлює, що є правдою і що злість і незгода мого сина обґрунтовані. Злість у цій ситуації природне почуття, коли на чорне кажуть біле. Школа не схвалює і не допускатиме такого спілкування.

Багато дітей у різних країнах сьогодні опиняються у тій самій ситуації, що й Петя. Батьки російських дітей, що обрали життя на Заході, як і раніше, ментально перебувають під впливом політики російських керівників.

– Мій син сказав, що із цим хлопчиком він може спілкуватися, але не на політичні теми. Хоча я рекомендувала б припинити будь-яке спілкування, – пише Юлія. – Але син пояснив мені, що та дитина сама забита і пригнічена і через пресинг Петі намагалась знизити рівень свого болю.

Юлії хотілося б вірити, що батьки хлопчика – представники зашореного, і, по суті, втраченого покоління росіян, і що на відміну від них, у нового покоління буде інше бачення і вони матимуть вибір.

У це ж хочуть вірити й Юлині сини. Петро з цієї ситуації виніс такий урок: навіть якщо ти спілкуєшся з людиною, на яку сердився і відчуваєш ненависть, треба все одно залишатися людиною.