Було обрано найскладніший шлях: Навіщо в СРСР станції метро вбудовували в житлові будинки? (архівні фото)

Будівництво метрополітену у містах Радянського Союзу розпочалося ще першій половині ХХ століття. Перші станції та тунелі з'явилися у Москві. Однією з найцікавіших рис раннього радянського метро було інтегрування його станцій у житлові будинки чи інші будівлі, повідомляють Патріоти України.

Дивлячись на подібне, у багатьох громадян може виникнути питання, чому не можна було просто винести вхід на станцію на пішохідну частину вулиці, як це робиться в абсолютній більшості випадків сьогодні.

Станції, інтегровані у будинки, можна побачити не тільки в Москві, а й у багатьох інших радянських містах, де будувався метрополітен. Є такі й у Санкт-Петербурзі, й у Києві, й у Мінську. Якщо ж розглядати це питання безпосередньо з прикладу Москви, можна відразу згадати такі станції як Охотний ряд – станція метро вбудована у будинок колишнього особняка ХІХ століття; Проспект світу – станція метро вбудована у житловий будинок; Курська – станція також вбудована у житловий будинок. Зрозуміло, список подібних станцій можна продовжувати ще дуже довго.

Для того, щоб зрозуміти, навіщо станції метро взагалі вбудовувалися в будинки, необхідно згадати, як метрополітен у принципі почав з'являтися у містах Радянського Союзу. Пов'язано це було зі стрімкою урбанізацією та появою транспортної проблеми. На початку 1931 року керівництву Москви стало зрозуміло, що трамвайний парк не справляється із завданням швидкого та бюджетного перевезення населення, а тому було вирішено створити новий засіб пересування.

Щоправда, спочатку партійне керівництво наполягало на будівництві надземних шляхів і лише через рік після досконального вивчення питання було прийнято остаточне рішення про будівництво саме підземних метрів. Щоправда, була одна серйозна проблема: Москва була великим і старим містом, де ще за царських часів давалися взнаки проблеми з наявністю вільного місця для будівництва.

У результаті радянські архітектори вирішили, що найкращим рішенням буде вміле інтегрування станцій метрополітену в конструкцію наявних та майбутніх житлових та адміністративних будівель. Робилося це головним чином для економії місця на вулицях, яке таким чином залишалося не зайнятим, а отже, його можна було й надалі використовувати для організації автомобільної проїжджої частини та пішохідних територій. Найцікавіше, що будувати виносні станції було б простіше, проте радянські інженери вирішили піти шляхом більш практичним, нехай і дуже складним.