"Бункерний дід дуже любить влаштовувати політичні вбивства так, аби кожного разу нова спроба була не схожою на попередню", - Петро Олещук

"Відзначив для себе одну цікаву річ. Бункерний дід дуже любить влаштовувати політичні вбивства так, аби кожного разу нова спроба була не схожою на попередню. Не можна просто застрелити або отруїти. Треба когось стріляти, когось труїти, когось підривати у небі системою ППО. Так, очевидно, цікавіше", - пише політолог Петро Олещук на своїй сторінці у соцмережі "Фейсбук", передають Патріоти України, та продовжує:

"З іншого боку, а чи багато у нього там у бункері розваг? А так свого роду "Нетфлікс".

Ще цікавий момент. Спостерігаючи за інформпростором РФ протягом 1,5 року, я почав краще розуміти минуле цієї держави. Чим цікава нинішня епоха? Усе онлайн, усе фіксується, жодна інформація нікуди не зникає, тому брехня фіксується швидше.

І тут стає зрозуміло, що московська держава – це держава ритуалізованої брехні. Брехні, яку просто треба казати і в яку треба вірити, бо це "патріотичний обов'язок". Це досить смішно, коли подивитися на кейс верховних "вагнерівців".

Це політичне вбивство було організовано так, аби ні у кого не було сумнівів, що воно було здійснено особисто вищим керівництвом держави. Бо хто ще може наказати збити ракетою цивільний літак? Щоб ні у кого не було сумнівів: це не бізнес, це не "африканські справи", не випадкова загибель.

Одночасно в самому інформаційному просторі Московії почали поширюватися версії, що це підрив якоїсь вибухівки, за чим, очевидно, стоять французи або українці. І всі це повторюють, і, мабуть, невдовзі це буде проголошено офіційною версією, і всі будуть робити вигляд, що так і є.

Це ритуалізована брехня, і ритуалізована віра у цю брехню. Так само "вірили", що засуджені за часів Сталіна на ув'язнення "без права переписки" десь там живуть у Сибіру і чекають на повернення до родин. Що різномантіні "троцькісти" влаштовують диверсії. Що СРСР просто "вирішив звільнити" територію Західної України та Білорусі від "панської Польщі", а "трудящі Фінляндії" з радістю чекали на радянських визволителів. Вірили, бо "так треба". І зараз ми навіть бачимо механізм, як це робиться. На наших очах".