Через упертість та відірваність чергового міністерства від реалій ми втратили 300 тис. дітей, - радник мера Маріуполя

"300 тис. втрачених дітей. Депутатка Южаніна шокувала цифрою дітей, яких напередодні нового навчального року вивезли з України. 300 тис. наших юних громадян ми втратили просто зараз. Це звучить так, як і повинно звучати – як вирок нашій системі освіти та державній комунікації зі складних питань. На жаль, це майже назавжди втрачені діти українських біженців", - пише радник мера Маріуполя Петро Андрющенко у своєму Телеграм-каналі, передають Патріоти України, та продовжує:

"На щастя (як би дико це не звучало), це не додаткові 300 тис. до вже втрачених із 2022 року дітей, а переважно саме ці діти. Чому міністр озвучує ці цифри таким чином, щоб вони звучали так страшно?

Тому що міністр освіти відверто маніпулює, роблячи з Міністерства освіти жертву, а не причину проблеми. Насправді цього навчального року більшість наших родин в евакуації та укритті за кордоном змушені були прийняти складне рішення: продовжувати дистанційне навчання в українських школах або повністю зосередитися на навчанні за місцем евакуації. Важлива деталь – діти вже навчаються в іноземних школах, і українське дистанційне навчання є радше даниною своїм школам, зв'язком із Батьківщиною та спробою зберегти мову й історію як базис ідентичності.

Однак ті, хто стикався з дистанційним навчанням у такій ситуації, знають, що за два роки воно стало тягарем як для вчителів в Україні, так і для дітей за кордоном. Чемодан без ручки: і кинути шкода, і нести важко. Чому? Тому що в нас немає системного дистанційного навчання, адаптованого до реалій. Усе, що використовують школи, або частково запозичено з періоду карантинів, або стосується позашкільної індивідуальної освіти.

Здавалося б, за цей час Міністерство освіти мало б навести лад у системі дистанційного навчання для українських дітей за кордоном, враховуючи реалії. Наприклад, визнати оцінки європейських шкіл із можливістю перенесення їх в українські атестати за умови складання заліку з української мови, літератури та історії. Це три предмети, які зберігають ідентичність і роблять з українців українців. Єдині три предмети, яких немає за кордоном і які справді потрібні нашим дітям.

Але ні. Міністерство зосередилося на розробці утопічної платформи для повноцінного дистанційного навчання, яке нікому не потрібне. Наші діти в Польщі, Чехії, Франції (і далі за списком) не будуть навчатися одночасно у місцевих школах і повноцінно в українських. Це утопія, самообман. Тому перед родинами постало питання вибору. Вибору, до якого їх привело Міністерство освіти.

У підсумку платформа не готова, і через упертість та відірваність чергового міністерства від реалій ми втратили 300 тис. дітей. Просто уявіть: це більше, ніж населення Рівного. Або Луцька. Або багатьох інших українських міст.

А тим часом головний винуватець із трибуни Верховної Ради знову робить із себе жертву, а депутати шокують нас реальністю.

Але головне питання – як будуть покарані винні і що можна зробити прямо зараз, поки не пізно? Якщо щодо покарання винних у мене є впевненість у їхній абсолютній безкарності, то щодо того, що робити – усе ясно.

Потрібно відмовитися від красивих, але відірваних від реальності ідей і швидко запровадити курси української мови, літератури та історії для дітей в евакуації. Не записані лекції, а саме онлайн-уроки. Де взяти вчителів? Це теж очевидно. Багато активних учителів з окупованих територій уже тут (а частина з них – в евакуації в ЄС). Це ті люди, які можуть і хочуть працювати.

Ну і, нарешті, визнати оцінки європейських шкіл із їхнім перенесенням в українські атестати. Це все. Цього буде достатньо, щоб якщо не повернути дітей, то хоча б не втратити їх у майбутньому як українців. І щоб вони залишилися українцями свідомо, з українською освітою на додачу. Це мінімум, який можна зробити без великих витрат та глобальних змін. А вже потім рухатися далі. У реальності, а не відірвавшись від неї. Можливо, наступного року ми почуємо про повернення до України 300 тис. дітей. Інакше ця шокуюча цифра лише зростатиме, а ми продовжимо втрачати. Усі ми".