"Чесно не знаю - чи пішли би росіяни дев'ятнадцять раз у Чорнобаївку, якби їм не казали, що вони "вєлікая нація", - Олена Кудренко

- да, это, конечно, так, НО...

- вы, украинцы, конечно, молодцы, НО...

- теоретически это выглядит хорошо для вас, НО...

І далі вони починають зі знанням справи розповідати, чому нам, українцям, потрібно зняти рожеві окуляри. Причому якщо азарт та віра в себе - це наші українські вроджені якості, то товаріщі Піонтковський та Ілларіонов ці самі якості роздивляються під російським кутом зору і кажуть "да, но нєт".

Причому самі росіяни напевно все своє життя проживають в тих самих рожевих окулярах. Що рашисти, що опозиція. Бо їм їх реальність створюють по телевізору. Я чесно не знаю - чи пішли би росіяни дев'ятнадцять раз у Чорнобаївку, якби їм не казали, що вони "вєлікая нація". Без підживлення пропагандою та брехнею росіяни не зробили б і того, що встигли зробити. І тому російські ліберали, примірюючи цей факт на українців, вважають, що український азарт та впевненість в своїх силах базуються на тому ж грунті, що й російські. І що українців можна аналізувати так само, як аналізують дії росіян.

Аж ні. Бо це не росіяни - це українці здивували весь світ. Ми саме так живемо. Ми саме в такому темпі існуємо. У нас мозок, якщо хочете, працює в іншому ритмі, навідміну від російського. Це у нас фермери крадуть танки, а протитанковою зброєю збиваються ворожі літаки. У нас що не воїн - то вже легенда, бо робить вражаючі речі. У нас звичайні сільські мешканці крадуть російський бензовоз, зливають все пальне та везуть до своєї лікарні. А коли росіяни той бензовоз знаходять, то для них сільські герої залишають таблички "заміновано". Все. Техніка наша.

Я сьогодні послухала, що наші фахівці придумали мобільний додаток, який збирає дані про бажану ворожу ціль і розкидує завдання гаубицям. А ці гаубиці вже можуть не скупчуватися в одному місці, як звикли - а стояти одна від одної на відстані декілька кілометрів, і все одно бити по цілі, в одну точку, за 30 сек після її визначення. Російські радари, які звикли реагувати на масив артилерійського вогню з однієї точки, не бачать ось такі розкидані по місцевості гаубиці, не спрацьовують. Можна лупити по росіянам звідусіль, і не ризикувати своєю технікою взагалі.

Тобто нам, українцям, треба було лише трошки допомогти, підтримати - а далі ми самі. Ми придумаємо, як поєднати Старлінк Ілона Маска з цікавими розробками для артилерії. Ми придумаємо, як вдосконалити американську та європейську зброю. Ми придумаємо, що робити з якимись деталями від використаної зброї, щоб з цього була ще якась користь. Ми ще на навчаннях з НАТО ламали сценарії поведінки, а в Кабулі відважувалися на завдання, від яких інші відмовлялися.

Ми можемо. А російські політологи цього не розуміють. Вони настирливо порівнюють нас з росіянами як армію і Армію. А Армія в цьому порівнянні лише одна - наша. Бо технологічно та якісно ми йдемо вперед - а вони в своїй свідомості досі штурмують Чорнобаївку. Тобто топчуться на місці. Ну й що, що у них десь якась технічна перевага? Коли задля того, щоб ця перевага спрацювала, російські генерали змушені приїздити на позиції, бо без них нічого не виходить - то до біса та перевага. Іларіонов рахує ту переважаючу техніку й каже: "вот відітє, всьо сложнєє, всьо нє так просто..."

Бо це складно та не просто для росіянина. Не для українця.

Тому я не слухаю Піонтковського та Іларіонова. Вони українців НЕ РОЗУМІЮТЬ".