Чому терміни звільнення України постійно зсуваються: Селезньов розповів, чого не вистачає для перемоги

Якщо пригадати, які прогнози озвучувалися щодо наступу українських Сил оборони цього року, то можна побачити, що терміни того чи іншого успіху постійно зміщувалися. Так, у січні звучали прогнози про те, що вихід на узбережжя Азовського моря або до Перекопського перешийка слід очікувати до кінця травня. Пізніше ці терміни було перенесено на кінець літа. Останній прогноз щодо звільнення Криму - кінець поточного року, але й він, найімовірніше, не виправдається, передають Патріоти України.

Чому це відбувається? Головна причина полягає в тому, що, на жаль, партнери України на Заході ведуть доволі непослідовну політику щодо цієї війни. Вони фактично дали російському окупанту фору в дев'ять місяців, і той скористався нею, суттєво зміцнивши свої межі оборони. Українська армія вкрай потребує винищувачів F-16, ракет ATACMS і Taurus, але союзники знову тягнуть із ухваленням важливих рішень, знову і знову відсуваючи момент нашої Перемоги. Таку думку в ексклюзивному інтерв'ю OBOZREVATEL висловив військовий експерт Владислав Селезньов.

– Експерти журналу The Times дійшли висновку, що наступ української армії помітно відхиляється від плану. Там також заявили, що війна для обох сторін перетворилася на рутину, і мова про "швидкі та значні перемоги" зараз не йде. Проте, за їхніми оцінками, Україні вдасться звільнити всі окуповані території, хоч і не цього року. Чи вважаєте ви, що така аналітика має право на існування?

– З окремими моментами я погоджуся, але щодо відставання від планів, то очевидно: для того, щоб коментувати, є відставання від планів чи ні, потрібно щонайменше бути обізнаним про той самий план. А ми пам'ятаємо заяву секретаря РНБО Олексія Данілова про те, що кількість осіб, які знають про реальні плани українських Сил оборони, обчислюється до десятка. Я не думаю, що до цих осіб входять журналісти Times.

Щодо досить скромних оцінок перспектив українського наступу, то це очевидно. Адже всі ті очікування, які постійно вселяв у наші душі генерал Буданов, мовляв, до кінця серпня ми звільнимо Крим та Севастополь, а восени українська армія точно увійде до Криму, на жаль, у реальність не трансформувалися.

Тому є низка причин, зокрема й фактор часу. Ті самі дев'ять місяців, які росіяни отримали в результаті досить непослідовної позиції наших західних партнерів щодо постачання озброєнь, боєприпасів та техніки для потреб української армії. Ці дев'ять місяців росіяни використали для того, щоб максимально наситити свої оборонні рубежі та позиції, зокрема протитанковими та протипіхотними мінами.

Міністр оборони Резніков сказав, що на деяких ділянках фронту українські сапери знімають по п'ять мін з квадратного метра. Неймовірно висока щільність мінування, і це суттєво уповільнює просування української армії на рубежах та позиціях.

Плюс ми повинні розуміти, що 450 тисяч російських солдатів нікуди не поділися. Ті 450 тисяч, які були залучені Путіним у межах так званої "спеціальної військової операції".

Коли заступниця міністра оборони Маляр звітує про те, що за минулий тиждень було звільнено 3 кв. км у районі Бахмута, я думаю, не такі значні ці 3 кв. км, хоча, безумовно, кожен метр української землі звільняється працею, потім і кров'ю українських воїнів. Гадаю, тут важливіше дивитися на тенденції щодо знищення ворожого військового потенціалу. Я маю на увазі артилерійські системи, бронетехніку, склади з боєприпасами, а також ключові елементи логістики – чи то мости, чи великі вузлові станції. Вважаю, що цей фактор є визначальним щодо успішності чи неуспішності розвитку українського наступу.